Диференціальний діагноз

Диференціальний діагноз необхідно проводити зі всіма захворюваннями, що мають септичний перебіг – сальмонельоз, ієрсініоз, сифіліс, інфекційний ендокардит, набутий токсоплазмоз, туберкульоз і ін., а також з іншими опортуністичними інфекціями (системними кандидозами, вірусними інфекціями, пухлинами).

Лікування.

Ефект від лікування з'являється поволі і без відновлення імунної системи (використовуючи ВААРТ) прогноз несприятливий. Клінічне поліпшення настає звичайно через 2-4 тижні лікування.

1. Етіотропна терапія включає: кларитроміцин 20 мг/кг/день всередину кожні 12 годин (максимальна добова доза 500 міліграм) в поєднанні з етамбутолом 15 – 25 мг/кг 1 раз на добу (максимальна добова доза 1000 мг) з/або без рифабутину 5- 6 мг/кг (максимальна добова доза 300 міліграм) всередину 1 раз на день. Схема лікування повинна обов'язково включати рифабутин у всіх дітей з важкою формою захворювання.

Кларитроміцин може бути замінений азитроміцином 10-15 мг/кг/день всередину 1 раз на день (максимальна добова доза 500 мг). Замість рифабутину може бути призначений амікацин 15-30 мг/кг/день (максимальна добова доза 1.5 г) кожні 8-12 годин в/в або ципрофлоксацин 20 - 30 мг/кг 1 раз на день всередину або в/в. Тривалість терапії 1 рік.

2. Якщо дитина не отримувала ВААРТ, їй необхідно призначати антиретровірусну терапію через 1-2 тижні від початку лікування МАС, при цьому більш ефективними є схеми з інгібіторами протеаз.