¯¯Загальний рівень натрію
+
¯Загальний рівень води
«
Концентрація Na+ в сечі <20мекв/л Концентрація Na+ в сечі>20мекв/л
¯ ¯
Позаренальні втрати натрію: Ренальні втрати натрію:
1) через шлунково-кишковий тракт 1) викликані прийомом діуретиків;
× пронос 2) осмотичний діурез;
× блювота 3) мінералокортікоідна недостатність;
× гастростома; 4) метаболічний алкалоз.
2) підвищене потовиділення;
3) в «третій простір»:
× випіт
× асцит
× перитоніт.
Гіповолемія.
¯Загальний рівень натрію
+
¯¯Загальний рівень води
«
Концентрація Na+ в сечі <20мекв/л Концентрація Na+ в сечі>20мекв/л
¯ ¯
Позаренальні втрати натрію: Ренальні втрати натрію:
1) пронос; 1) осмотичний діурез;
2) підвищене потовиділення. 2) обструктивна уропатія.
Лікування.
Тактика обирається в залежності від того, чим саме спричинено розвиток гіпонатріемії: втратою натрію, надлишковим поступленням води або іншими причинами.
Основні рекомендації.
1. Обмежити споживання звичайної води, останню замінити на стандартні сольові розчини.
|
|
2. За наявності ознак неврологічних порушень негайно ввести гіпертонічний сольовий розчин (3% NaCl). Доза 1мл/кг маси тіла 3% NaCl - підвищує концентрацію натрію в сироватці крові на 1 мекв/л.
Безпечною є швидкість – 3мл/кг маси тіла кожні 20 хвилин, до зникнення клінічних симптомів.
Гіперкаліемія.
На відміну від натрію, калій - переважно, внутрішньоклітинний іон. Вміст калію в сироватці крові, в нормі, становить – 3.5-5.5 ммоль/л.
Причини розвитку гіперкаліемії:
× надлишкове поступлення калію в організм з інфузіями, їжею
× адренальна недостатність
× гіпоальдостеронізм
× гостра ниркова недостатність
× дія медикаментів (триметоприм, пентамідін, калій зберігаючі діуретики, інгібітори АПФ)
× посилений катаболізм в тканинах.
Клінічні ознаки гіперкаліемії:
× в’ялість
× апатія
× свербіння шкіри
× парестезії
× парези
× бради або тахікардія
× можлива зупинка серця
ЕКГ – дані: високі, вузькі, пікоподібні зубці Т, порушення внутрішньо шлуночкової провідності, зменшення амплітуди зубця Р, порушення ритму.
Лікування.
Тактика лікування дитини залежить від причин, які призвели до розвитку гіперкаліемії.