Перемога під Пилявцями мала велике значення. Вона ще більше запалила народні маси на боротьбу. Численні повстанські загони громили шляхту на всій території Галичини

Тим часом козацькі полки продовжували визвольний похід на західноукраїнські землі. Восени 1648 р. вони розпочали облогу Львова — першокласної як на той час фортеці. Героїчними зусиллями загонів М. Кривоноса і донських коза­ків був взятий штурмом Високий Замок поблизу міста. По суті, доля Львова була вирішена. Але Хмельницький не хотів руйнувати штурмом багате історичними пам'ятками місто. А тому, добившись контрибуції від різних категорій міщан, дав наказ відійти від Львова. Осіння негода, труднощі з постачанням військ, епідемія чуми, від якої помер один з найближчих сподвижників гетьмана М.Кривоніс, змусили Хмельницького зняти також облогу польської фортеці Замости.

Дочекавшись результатів виборів нового короля,— ним став Ян Казимир,— він дав наказ своїм полкам повертатися на Подніпров'я. Чи правильний вибір зробив гетьман, припинивши наступ? Очевидно, ще не всі елементи політичної програми Б. Хмель­ницького на цьому етапі Визвольної війни до кінця викристалізувалися. Не міг гетьман розуміти і того, що вторгнення козацьких полків на польські землі неминуче викличе хвилю масової визвольної боротьби поляків.

Зустріч у Києві. Формування програми створення Україн­ської держави

Вибір було зроблено. Величезна повстанська армія рухалася на Схід. Грудневий Київ зустрів переможців залпами гарматного та рушничного салютів, переливами дзво­нів, піднесеним настроєм міщан та козаків. Сам патріарх Єрусалимський, що перебував тоді в Україні, з тисячею верш­ників виїхав назустріч Богдану Хмельницькому з міста, а митрополит дав гетьману біля себе місце в санях. Сучасник згадував, що студен­ти колегіуму вітали його промовами й вигуками, називаючи його «богом да­ний».

Патріарх надав йому титул най­світлішого князя. Перебування у місті над Дніпром Б. Хмельницький викори­став для зустрічей та розмов з посла­ми сусідніх держав, патріархом Паїсієм, представниками міщан, духовенства, ко­зацтва.

Це був час роздумів гетьмана над долею України, її майбутнім, по­дальшим розвитком визвольної бороть­би. Який шлях обрати? Попередній життєвий досвід, логіка по­дій підказували Б. Хмельницькому, що необхідно вибирати нові, ще не звідані шляхи у боротьбі з шляхетською Поль­щею. Під час переговорів з польськими комісарами у лютому 1649 р. він заявив, що має намір визволити з шляхетської неволі увесь український народ.

Отже, вперше за декілька місяців боротьби з поль­ською шляхтою з'явилися і прозвучали думки про створення незалежної Української держави, організацію широкого со­ціального блоку, серед учасників якого важливе місце займало селянство.

Але шлях реалізації програми створення власної держави був довгим і тернистим.

· Усе ще залишалася міцною військова машина Речі Посполитої.

· Непослідовно й підступно поводився союзник Б. Хмельницького — Кримське ханство.

· снували певні соціальні суперечності і в середині повстанського табо­ру, зокрема між селянськими масами та козацькою стар­шиною, яка прагнула закріпитися у привілейованому стано­вищі.