Герпесвіруси і їх реплікація.
Приналежність до родини Herpesviridae визначається присутністю в складі віріону дволанцюгової лінійної ДНК, ікосаедричного капсида із 162 капсомерів, зборка якого відбувається в ядрі, і оболонки, що утворюється з ядерної мембрани.
Герпесвіруси дуже широко поширені в природі. Відомо близько 80 у тім чи іншому ступені охарактеризованих герпесвірусів: п'ять з них виділені від людини (вірус простого герпесу 1 (HSV-1), вірус простого герпесу 2 (HSV-2), цитомегаловірус (CMV), вірус вітряної віспи, оперізуючого лишаю (VZV) і вірус Епштейна-Барр (EBV), чотири від коня, щонайменше три від корів, два — від свиней (вірус псевдосказу (PSV) і цитомегаловірус свиней), два від курей (герпесвірус хвороби Марека (MDV) і вірус інфекційного ларинготрахеїту).
Класифікація. Представники родини Herpesviridae розбиті на основі їх біологічних властивостей на три підродини -, і (Alphaherpesvirinae, Betaherpesvirinae, Gammaherpesvirinae).
Реплікація
Зараження починається з прикріплення вірусу до клітинних рецепторів. Слідом за цим відбувається злиття оболонки вірусу з плазматичною чи ендосомною мембраною, і позбавлений оболонки капсид переноситься до щілин у ядерній мембрані, через які ДНК вірусу попадає в ядро.лу. Виділена ДНК у безлічі місць має одноланцюгові розриви і пробіли.
|
|
Транскрипція і реплікація вірусної ДНК, а також зборка капсидів відбуваються в ядрі Вірусна ДНК транскрибується в ході репродуктивного циклу клітинною РНК-полімеразою II при участі на всіх стадіях циклу ряду вірусних факторів. Проникнення капсида в заражену клітину
Форма:
капсид: икосаэдрический, d 100 nm, 162 капсомера; пентамеры, гексамеры.
наружная мембрана: липидная с шипиками, d 120…150 nm
Хімічний склад:
ДНК (6%), протеїни (70%), ліпіди (22%), вуглеводи (2%).
Геном:
dsDNA, линейная, 80…150 МДа, два ковалентно связанных фрагмента
повторы, 5 групп регуляции, ≈50 продуктов
Белки:
15…35 структурных
АТФаза, протеинкиназа, ДНК-связанные
Антигены gA, gB, gC, gD, gE.
Проникновение и репродукция: прикрепление, слияние с плазмолеммой, раздевание в ядре, транскрипция, зборка
Локализация в клетке: ядро (транскрипция, сборка вирионов)
ЦПД: тельца Каудри – скопления клеточного хроматина в ядрах
Тропизм: нервная ткань
Патогенез: персистенция в виде кольцевой dsDNA в нейронах ганглиев.
Пути передачи: бытовой, воздушно-капельный, половой.
Прикріплення вірусу активує білок, що знаходиться на поверхні вірусу і викликає злиття оболонки вірусу з плазматичною мембраною. При цьому припускають, що відбувається саме злиття оболонки з плазматичною мембраною, а не фагоцитоз. Це погоджується з виявленням на клітинній поверхні Fc-рецепторів оболонки віріону, у тому числі й у тих випадках, коли проникнення вірусу не приводить до експресії вірусних генів.
|
|
Вихід вірусної ДНК із капсида
Після проникнення в клітину капсид транспортується до пір у ядерній мембрані, а потім під контролем вірусних факторів вірусна ДНК виходить у нуклеоплазму. Батьківська вірусна ДНК накопичується в ядрі.
Вихід із клітини
Зроблено припущення, що вихід вірусу з клітини йде по механізму, близькому до зворотного фагоцитозу, - мається на увазі напрямок руху, а не його механіка. На підставі досвідів з використанням монензину, віріони секретуються через апарат Гольджі, проходять той же шлях, що і розчинні білки.