Типологія політичних партій

Типологія політичних партій, запропонована М. Дюверже, заснована на так званому структурному критерії, використання якого дає можливість об’єднувати різні політичні партії в окремі типи. За цими критеріями розглядаються функціональні і організаційні ознаки, характерні лише для певного типу політичних партій. Йдеться про функції політичних партій стосовно не існуючого ладу, чи політичної системи, а того середовища, яке вона репрезентує.

Партія може обмежуватися лише організацією виборів, виконувати функції виборчого комітету, але може бути і багатофункціональною організацією. У першому випадку вона не повинна мати розвиненої та сталої організаційної будови, у другому – організаційний розвиток партії є обов’язковою умовою її багатофункціональності. Є це особливим поєднанням функцій партії з їхніми організаційними засадами, що дає підстави твердити про відповідний тип політичної партії. Загалом, відповідно до зазначеного критерію, М. Дюверже поділяв політичні партії на два типи – кадрові та масові.

Значна частина проблем, пов’язаних з класифікацією політичних партій, відпадає, коли вдатися до детальнішого поділу масових та кадрових партій. Кожний із зазначених типів партій має свої види, які дуже виразно зумовлені історично та соціально-політично. У цьому зв’язку розрізняють такі види партій: партії-комітети, партії-громади, народні партії, революційні та фашистські партії. До цього переліку слід також додати національно-визвольні та транзитні партії як особливі різновиди політичних партій, які через нерозвиненість не потрапляють до цієї класифікації.

Партії-комітети є кадровими партіями, в той час як партії-громади, народні, революційні і фашистські партії є класичними масовими партіями. Зупинимося детальніше на характеристиці кожного з зазначених типів партій.