Поняття Особливої частини кримінального права та її значення. Система Особливої частини кримінального права України

Особлива частина кримінального права України — це сукупність виданих Верховною Радою Украї­ни і розташованих у суворій послідовності норм, які визначають види злочинів та покарання, що застосовуються судом до осіб, винних у їх скоєнні.

У Загальній частині зібрані принципові відправні положення: підстава кримінальної відповідальності, поняття злочину, мета та система покарань, підстави і порядок їх призначення, умови звільнення від кримінальної відповідальності та покарання. В Особливій частині формулюються ознаки окремих злочинів із вказівкою на види покарань і межі, в яких вони можуть призначатися.

Органічний зв’язок Загальної та Особливої частин КК виявляється у тому, що при вирішенні питань кваліфікації злочинів чи звільненні особи від кримінальної відповідальності та покарання застосовуються одночасно норми обох частин КК.

Зазначене свідчить про те, що Загальна та Особлива частини є складовими одного і того ж нормативно-правового системного утворення —Кримінального кодексу України, і кожна із цих складових спрямована на вирішення спільного для них завдання — боротьбу зі злочинністю.

В Особливій частині КК встановлюється вичерпний перелік злочинів, за які передбачена кримінальна відповідальність. Тому злочином може визнаватися тільки суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), відповідальність за яке передбачена у відповідній статті

В Особливій частині повною мірою реалізується найважливіший принцип кримінального права — немає злочину без вказівки на це в законі. Тому діяння, за які в Особливій частині КК не передбачена відповідальність, за жодних умов не можуть визнаватись злочином і тягти за собою кримінальну відповідальність і покарання. Суд (слідчий), розглядаючи кожну конкретну справу, повинен керуватися вимогами тієї статті, в якій передбачена відповідальність за певний злочин. Не припустимо поширювати дію відповідного закону про кримінальну відповідальність на інші діяння, які не охоплюються диспозицією певної статті КК. Це відповідає ч. 4 ст. 3 Загальної частини КК, відповідно до якої застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Значення Особливої частини полягає і в тому, що вона визначає межі криміналізації суспільно небезпечних діянь шляхом віднесення тих чи інших дій (бездіяльності) до злочинних. Значна частина норм Особливої частини КК, визначаючи злочин, вказує не тільки на дію (бездіяльність), але й на суспільно небезпечні наслідки, пов’язуючи межі кримінальної відповідальності із настанням останніх.

Система Особливої частини кримінального права побудована головним чином за родовими об'єктами злочинів. Родовий об'єкт - це певна група суспільних відносин, що відрізняються своєю однорідністю. Назви відповідних розділів Особливої частини КК здебільшого прямо вказують на цей об'єкт.

Систематизація всіх злочинів за їх родовим об'єктом має важливе значення. Насамперед, сама система побудована таким чином, щоб забезпечити виконання завдань кримінального права

Норми ОЧ розташовані у окремих розділах КК за певною системою та у певній послідовності (20 розділів)

Всі норми Особливої частини КК за своїм змістом поділяються на три групи:

1) заборонювальні (забороняють певні суспільно небезпечні діяння під загрозою застосування кримінального покарання за їх вчинення, наприклад, ч. 1 ст. 109 КК);

2) роз'яснювальні (розкривають значення деяких понять і термінів, що вживаються у кримінальному законі, наприклад, ч. 1 ст. 401 КК);

3) заохочувальні (встановлюють умови звільнення особи від кримінальної відповідальності за конкретний злочин, наприклад, ч. 3 ст. 263 КК ).