Доля Західної України, Західної Білорусії, Північної Буковини, Бессарабії, держав Прибалтики

Тим часом, як Німеччина була зайнята на Заході, СРСР «упорядковував» свою ”зону впливу”, відведену йому за таємними протоколами 23 серпня і 28 вересня 1939 р.

Вступ радянських військ у Західну Україну і Західну Білорусію був неоднозначно сприйнятий населенням. Частина населення привітала Червону армію як визволителя, інша сприймала її як окупантів.

У 1939 р. у Захiднiй Українi було заборонено дiяльнiсть українських національних партiй, багатьох громадських, культурних, наукових, торговельних та промислових товариств i установ. Перестали дiяти, зокрема, “Просвiта”, наукове товариство ім. Т.Шевченка, їхнi часописи. ОУН змушена була піти у підпілля.

Для розв’язання питання про суспільний лад i державну владу на території Західної України були проведені вибори до Народних зборів. На підставі звернення Народних зборiв позачергова сесiя Верховнoї Ради СРСР у листопаді 1939 р. прийняла закон про включення Захiдної України до складу СРСР i возз`єднання її з Українською РСР. На територiї Західної України було створено шiсть областей — Львiвську, Станiславську (згодом Iвано-Франкiвська), Волинську, Тернопiльську, Рiвненську й Дрогобицьку, яку в 1959 р. було об’єднано з Львiвською. Аналогічно вирішилась доля Західної Білорусії, яка була включена до складу Білоруської РСР.

Наступним об’єктом експансії СРСР стали країни Прибалтики. 28 вересня 1939 р. у Москвi було підписано пакт про взаємодопомогу з Естонiєю, за яким СРСР одержав право ввести на її територію свої війська. Подiбнi договори було підписано також з Латвiєю i Литвою. У всiх договорах радянська сторона брала на себе зобов`язання не втручатися у внутрiшнi справи Прибалтійських держав. Також СРСР передавав Литві Віленську область, що її у 1920 р. окупувала Польща.

Влітку 1940 р. СРСР приступив до другого етапу територiально-полiтичної перебудови в Прибалтiйських республiках, пред’явивши їхнiм урядам необгрунтованi ультиматуми про порушення зобов’язань, а також надiславши туди своїх спецiальних емiсарiв — Жданова в Естонiю, Деканозова в Литву та Вишинського в Латвiю. Вiдповiдно до ультиматумiв на територiю Литви, Латвiї та Естонiї увійшли додаткові радянськi вiйська. Пiд наглядом окупаційних властей у країнах було проведено вибори до нових органiв влади, а в серпнi 1940 р. Прибалтійськi республіки включено до складу СРСР.

У 1940 р. ускладнилися вiдносини й з сусiдньою Румунiєю. Користуючись тим, що головнi сили вермахту були зайняті на заходi, радянськi вiйська після ультиматума у червні того ж року зайняли територiю Бессарабiї i Пiвнiчної Буковини. Це викликало обурення в Берлiнi, оскiльки територiя Буковини не значилася в таємному протоколi як зона впливу СРСР, до того ж радянські війська підійшли занадто близько до румунських нафтових родовищ, які постачали німецьку армію пальним.