Коричневе королівство

Рухатися доводилось обережно, хлопець оминав великі дороги, хоча й тримав їх у полі зору. Інколи Вінсент перетворювався у вовка, так подорожувати було швидше і безпечніше. Юнак навчився відчувати тварин, інших вовків, спробував декілька раз полювати. Вінсент також міг чути думки Отіса, спілкуватися і радитися з ним, завдяки чому друзі ще більше зблизилися. Ці розмови проходили не звичайним способом, в них не було слів, тварина і людина обмінювалися інформацією за допомогою картинок та образів.

За кілька днів на горизонті з’явилися величні Північні гори. Вінсент мав дуже добрий зір і розумів, що хоча вони на правильному шляху, але до королівства гномів ще дуже багато миль. Весна вже господарювала навкруги, проте на півночі вона виявилась не такою лагідною як у його рідному Кайрінгтоні. Ночі залишалися холодними, інколи доводилось спати поряд з Отісом, щоб зігрітись. З кожним днем гори збільшувалися та виглядали чіткіше. Одного вечора, через дев’ять днів після того, як вони покинули зелене королівство, юнак та його вовк зустріли гном’ячий патруль. Гноми виглядали непривітно, Вінсент хвилювався, чи добре вони його приймуть. Раптом хлопцеві згадалися слова Марка про те, що гноми цінують і поважають сміливість. Юнак вирішив бути впевненим та наважився заговорити першим. Вийшовши із схованки з високо піднятими руками, Вінсент промовив:

- Доброго дня, друзі гноми, я прийшов до вас з добрими намірами.

Декілька секунд воїни підозріло роздивлялись хлопця, а потім вперед вийшов довгобородий гном з великим шрамом на щоці і промовив:

- Юначе, що ти робиш так далеко від людського королівства, у горах йде війна, чому ти прийшов до нас?

- Про війну я знаю, - відповів Вінсент, - так трапилось, що для мене тепер немає місця у помаранчевому королівстві. Можливо я зможу вступити до лав вашої армії та допомогти у війні.

Гноми задумались, а потім збуджено почали перемовлятись. Нарешті довгобородий знову заговорив:

- Допомога людей справді не завадить, нам доводиться битися одразу проти двох королівств. Шкода, що люди та ельфи забули про колишні союзи. Однак, у мене немає повноважень приймати новобранців до коричневої армії. Завтра на світанку деякі з нас вирушать до Родстоуна – столиці гном’ячого королівства, ти підеш з ними і там зможеш звернутися з своїм проханням до короля Мелоуна. Якщо ти хороший воїн, то на війні дуже знадобишся нам.

На цьому розмову закінчили. Гноми познайомились з Вінсентом і пригостили його вечерею. Провівши деякий час за розмовою біля вогнища, воїни залишили вартових і почали готуватися до сну. Юнак також від них не відставав, мандрівне життя навчило його цінувати відпочинок, особливо коли невдовзі знову чекає дорога.

Наступного ранку Вінсент і ще п’ять гномів вирушили далі на північ, вглиб коричневого королівства. Плоскогір’я та горбиста місцевість швидко зникли, натомість почали з’являтися високі гори. Гноми, які проводили в таких умовах майже все життя, почувалися в горах, як риба у воді. Вони знали усі стежки і перевали, що дозволяло їм швидко рухатися та долати вершину за вершиною. Юнак, хоч і втомлювався, однак не відставав від супутників. Невдовзі почали зустрічатися робітничі поселення неподалік родовищ і шахт, а через два дні Вінсент з гномами прийшли в столицю. Родстоун не був таким витонченим, як Мілтоніель, але хлопець одразу зрозумів, що гноми прекрасні будівельники. Фортеця, оточена кам’яними мурами, виглядала хоч і похмуро, однак неприступно. В першу чергу, гноми намагалися зробити своє місто практичним, зручним і придатним для довготривалої облоги. Це їм вдалося у повній мірі. Юнак також звернув увагу на три великих коричневих прапора, на яких були зображені перехрещені молоти та зірка.

Після того, як його супутники зустрілися з воєначальниками та розповіли, про ситуацію на кордонах, один із гномів запропонував Вінсенту супроводити його до короля. Хлопець радо погодився і прийняв пропозицію. Королівська резиденція виявилась розкішною, гранітні стіни прикрашала зброя з дорогоцінним камінням, меблі були оздоблені золотом, а посуд сріблом. Король Мелоун стояв схилившись над картою поряд з трьома войовничими гномами. Вінсент з посмішкою подумав, що за останній місяць йому випала нагода розмовляти з двома різними королями. Хоча майже всі гноми були низького зросту, порівняно з людьми, проте король Мелоун був не тільки широкоплечим, а й доволі високим. Кремезна постать, довга густа борода, обличчя, посічене шрамами, великий бойовий молот – усе у вигляді гнома говорило, що він, у разі необхідності, може не лише командувати військами, а й сам приймати активну участь у битвах.

Юнак ввічливо вклонився королю і гноми оцінююче подивилися на нього.

- А ось і наш гість з помаранчевого королівства, - промовив Мелоун, - мені вже повідомили, що ти бажаєш вступити до нашого війська. Що ж, допомога нам не завадить і ми тобі щедро віддячимо за службу, але спочатку розкажи, чому ти став вигнанцем серед людей і назви своє ім’я.

Мене звати Вінсент, - розпочав хлопець, - у селищі, де я жив стався напад вампіра на двох моїх друзів. Старійшина не повірив, що це зробив вампір і звинуватив мене, тому що тіло дівчини знайшли на моїх руках. Так я став вигнанцем, потім мені зустрівся один добрий чоловік, який розповів про війну в Північних горах і став моїм вчителем у військовій справі та бойових мистецтвах. Після навчання, порадившись з ним, я вирішив піти до вас. Ось моя коротка історія.

- Я бачу, що у тебе є прекрасний меч гном’ячої роботи, - продовжив король, - як він потрапив до тебе?

- Його дав мені мій вчитель, полковник Марк, - відповів юнак.

При згадці цього імені гном здивовано вигукнув:

- Твоїм вчителем був полковник Марк? Це мій старий хороший друг, він завжди був чесним сумлінним воїном, саме я колись подарував йому цього меча. Що ж, якщо він вирішив віддати тобі таку цінну річ, то мабуть ти справді гідний ним володіти.

- Від сьогоднішнього дня, - урочисто продовжував король, - ти є одним із воїнів коричневої армії. Твоїм командиром буде ось цей гном, що стоїть біля мене, його звуть Келвін. Після невеличкої підготовки та знайомства з своїм підрозділом зможеш брати участь у бойових діях.

Вінсент ще раз вклонився гномам і промовив:

- Дякую, це честь для мене.

Король потис руку хлопцю, а Келвін розповів де знайти потрібний підрозділ.

Підготовка тривала десять днів. Полковник був правий, коли розповідав, що гноми прекрасні воїни. Тренування проходили цікаво, найбільш розповсюдженою зброєю в коричневому королівстві були бойові сокири і молоти. Гноми виявились дуже міцними та завзятими, а особливо небезпечними вони були на ближній дистанції. Вінсент намагався використовувати свій зріст, тримаючи їх подалі від себе, уроки Марка дуже допомагали юнаку, але незважаючи на це, йому частенько доводилось після тренувань оглядати нові синці на тілі. Гноми також швидко почали поважати Вінсента за його майстерність. Хоча у горах вже тривалий час ішла війна, але гноми ніколи не занепадали духом, нещадні до ворогів, вони завжди залишалися привітними та доброзичливими для друзів. Більшість із них мала веселу вдачу і юнак швидко знайшов серед гномів багато хороших друзів. Особливо йому сподобався Бурлі, з яким вони жили у одному наметі. Цей гном завжди смішив Вінсента й інших солдатів, у одній з битв орки зламали йому носа і після цього у нього з’явилося прізвисько Кривоніс.

Перший справжній бій розпочався для хлопця несподівано. Келвін прибіг вночі до їхнього намету і гучним голосом швидко розбудив усіх воїнів. Орки та вампіри в черговий раз наступали на фортецю, намагаючись захопити стіни. Споконвіків королівство гномів займало східну частину Північних гір, а орки жили на західній. На кордонах між чорним і коричневим королівствами завжди відбувалися сутички та зіткнення, навіть у мирний час. Гноми добре вміли захищати свої землі, але зараз, за підтримки вампірів, дві армії атакували не тільки з землі, а й з повітря. Міцні стіни Родстоуна не надто допомагали коли вампіри піднімалися високо в небо, а в цей час орки обстрілювали захисників важким камінням з катапульт та арбалетними стрілами. До того ж, тролі били великими таранами у ворота. Родстоун незворушно відбивав загарбників, проте кожна наступна атака була ще більш численною, а бої все більш кривавими.

Вінсенту доводилось використовувати все своє вміння щоб стримати нападників і залишитися живим. Декілька раз серце юнака наповнював страх, але завзятість Бурлі та інших гномів, що билися пліч о пліч з ним, додавала впевненості хлопцю. Влучні постріли з лука вбили або поранили чотирьох вампірів, ще п’ять орків, що піднімалися по драбинах на стіну, загинуло від меча Вінсента. Після трьох годин запеклого бою загарбники нарешті відступили. Пораненим гномам надавали допомогу, загиблих з почестями ховали, а решта воїнів відпочивала. Командир Келвін зібрав на нараду свій підрозділ і промовив:

- Червона та чорна армії відступили, проте не надовго, мені потрібні два добровольці, які б зуміли провести розвідку і повідомити де знаходяться основні сили противника та скільки їх.

Вінсент подумав про своє вміння і вирішив, що воно допоможе йому під час розвідки.

- Я піду, - промовив юнак.

- Я також готовий, - не довго вагаючись вигукнув Бурлі.

- Гаразд, - відказав Келвін, - ви хороші воїни, думаю впораєтесь. Відпочивайте, а коли почне сутеніти, виходьте.

Увечері два друга залишили Родстоун. Коли поряд нікого не було, Вінсент промовив:

- Бурлі, у мене є невеличкий секрет. Можливо ти не повіриш, але я вмію перетворюватись на вовка. Сьогодні у мене виникла думка, що було б непогано використати це вміння і непомітно пробратися до ворожого табору.

- З кожним днем ти мене дивуєш все більше хлопче, - відказав гном, - якщо це справді тобі до снаги, то варто спробувати, але будь обережним.

В цей час їх знайшов Отіс, який жив разом з іншими вовками у Північних горах неподалік Родстоуна, поки юнак проходив підготовку. Знайшовши ворожий табір, Вінсент побачив двох вартових орків, що вдивлялися в темряву. Навкруги панувала тиша, інші солдати міцно спали.

- Пора, - промовив хлопець і на очах враженого Бурлі почав перетворюватись у вовка. Коли перевтілення завершилось, Вінсент попросив Отіса допомогти йому впоратись з вартовими. Два вовка, непомітні у ночі, безшумно підкралися до орків. Одночасно стрибнувши на ворогів, друзі швидко перегризли їм горлянки. Вартові могли лише хрипіти кілька секунд, а потім затихли. Напад залишився непоміченим, решта табору й надалі спала. Вінсент оглянув своїм гострим зором ворожі намети і зайшов до одного із них. Отіс також не відставав від нього. Скориставшись безпорадністю солдат, гострі вовчі зуби позбавили життя ще дванадцять орків. Лише після цього один із них прокинувся і здійняв страшенний галас. За кілька хвилин весь табір метушився, намагаючись зрозуміти причину смерті чотирнадцяти орків, але в цей час два вовка та гном були вже досить далеко.

Після одного нападу Вінсент вирішив не зупинятися. Кожних декілька днів, вони з Отісом зухвало атакували ворогів, сіючи страх у червоній та чорній арміях. Звістка про чудовиськ-перевертнів швидко облетіла усі Північні гори. Вампіри та орки були у відчаї, кожен раз лягаючи спати вони думали чи вдасться їм наступного ранку прокинутись. Військовий дух занепав, багато солдат дезертирувало. Натомість серед гномів Вінсент став справжнім героєм, вони щиро раділи, що серед них є такий воїн і навіть король Мелоун дякував долі за юнака.

Проте, після шести вдалих нападів на табір червоно-чорної армії, вампіри вирішили влаштувати засідку. Протягом трьох днів солдати майже не спали, чекаючи непрошених гостей і ось однієї ночі Вінсент з Отісом вже звично почали підкрадатися до вартових. Однак, як тільки два вовка стрибнули на ворогів, розгорнулася сітка і впіймала друзів. Майже одразу важкий удар палицею позбавив свідомості Вінсента, а згодом і Отіса. Бурлі, що сховався неподалік, кинувся на допомогу, але на половині дороги перша арбалетна стріла зупинила гнома, влучивши в стегно, а друга збила його з ніг, пробивши плече. З усіх наметів почали вибігати схвильовані орки та вампіри, вимагаючи негайної страти для ненависних вовків. Потім на середину вийшов високий худорлявий вампір, воєначальник червоного королівства і промовив:

- Швидка смерть буде надто легким покаранням для цих негідників. Ми змусимо їх воювати на нашому боці, вбивати гномів, людей та ельфів. Зв’яжіть їх та відвезіть у Готмор. Там їх перетворять на наших рабів.