Соціально-демографічна ситуація

На початку 1960-х років Україні вдалося подолати жахливі демографічні наслід­ки Другої світової війни, сталінських репресій та голодоморів. У 1960 р. загальна чи­сельність населення республіки становила 42,4 млн мешканців, з яких 22,6 млн, або 53 %, були сільськими жителями. На середину 1980-х років чисельність населення республіки перевищила 50 млн. Україна перебувала на шостому місці в Європі за кількістю населення після Росії, Німеччини, Італії, Великої Британії та Франції.

В Україні розгорталися процеси урбанізації. До 1985 р. чисельність міських мешканців зросла до 66 %. Відповідно число мешканців села скоротилося до 34 %. Зростання чисельності населення відбувалося як за рахунок природ­ного, так і механічного приросту. Україна належала до небагатьох регіонів СРСР із позитивним балансом міграції.

У 1980-х роках Українська PCP утратила позитивну демографічну динаміку і постала перед загрозою депопуляції — абсолютного скорочення чисельності населення. Це було зумовлено й урбанізаційними процесами, і складними со­ціально-економічними умовами, такими як незадовільні житлові умови, висока зайнятість жінок у суспільному виробництві (90%), низький рівень системи охо­рони здоров'я дітей та ін.