Посилання в тексті роботи

Під час виконання дипломної роботи можна користуватися різними літературними джерелами: монографії, довідники, збірники наукових праць, статті і т.ін. Посилаючись у тексті роботи на літературне джерело, необхідно вказувати їх порядковий номер у переліку джерел, виділений двома квадратними дужками, наприклад: «…у роботах [1,3,7]...».

Посилаючись на рисунок, указують його порядковий номер, наприклад: «...схема мультиплексора показана на рисунку 3.2 (або рис. 3.2).»

Посилання на формулу вказують порядковим номером формули в круглих дужках, наприклад: «...у формулі (2.1) наводять...». Посилання на таблицю в тексті роблять за допомогою вказування її номера без скорочення слова «таблиця», наприклад: «...в таблиці 3.2...». У разі повторних посилань на таблиці й рисунки необхідно писати слово «дивись» скорочено, наприклад: «...див. рис. 3.2...», «...див. таблицю 4.3...».

У разі посилань на розділи, підрозділи слід писати: «...у розділі 4...», «...дивись 2.1...».

Елементи на електричних схемах відтворюють за допомогою умовних зоб­ражень та позначок у вигляді зовнішніх обрисів та пря­мокутників, вони не регламентовані стандартами, умовні ж графічні позначення елементів, а також знаки, які характеризують рід струму, види з’єднань об­моток тощо, упроваджуються відповідно до комплексу державних стандартів, які є складо­вою частиною ЄСКД під загальною назвою «Позначення умовні графічні на схемах». Ці стандарти регламентують умовні графічні позначення не тільки електричних елементів, але й гідравлічних, пневматичних, кінематичних. Кожен стандарт установлює умовні позначення для певної групи еле­ментів.

Умовні графічні позначення мають просту форму. Складниками умовного графічного зоб­раження кожного елемента переважно є найбільш характерні його особливості, які полегшують запам’ятовування. Сукупність умовних графічних позначень — це певна система, а не випадковий набір знаків. Це означає, що позначення, яке має великий обсяг інформації, побудовано на основі базових позначень шляхом додавання до них доповнювальних знаків, які характеризують специфіку елемента, створеного на основі базо­вого. Якщо, наприклад, базове позначення конденсатора доповнити стрілкою, то одержимо позначення конденсатора змінної ємності.

Умовні позначення найчастіше використовуваних елементів наведені в додатку Д. Умовні графічні позначення елементів і знаків на схемах мають відповідати ГОСТ 2.721–74; 2.728–74; 2.730–73; 2.755–74. Елементи, розміри яких не регламентовані зазначеними стандартами, слід виконувати згідно з відповідними стандартами. В окре­мих випадках під час накреслення схем допустимо всі позначення пропорційно збільшувати або зменшувати.

Розміщення умовних графічних позначень елементів на схемі необхідно виконувати з урахуванням її читання, а також необхідності зображення зв’язків між елементами найкоротшими лініями за мінімальної кількості пе­ретинів.