Класифікації процесів порушення природного середовища

Для класифікації процесів порушення природного середовища застосовують компонентний підхід (за компонентами природного середовища: стосовно атмосфери, гідросфери тощо) та функціональний (за однорідністю змісту заподіяних змін).

За функціональним підходом розрізняють наступні групи негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище:

1) використання природних ресурсів (вилучення та виснаження);

2) порушення якості компонентів природного середовища;

3) вплив на людину і біоту;

4) вплив на глобальну екосистему Землі.

В межах кожної з наведених груп існують певні форми та види негативного антропогенного впливу.

Зростання чисельності населення на планеті та інтенсифікація людської діяльності в зв’язку з НТР призводить до різкого зростання антропогенного впливу на природу.

В наш час на фоні загальної деградації природного середовища створюються передумови для розвитку надзвичайних екологічних ситуацій та екологічних катастроф.

Під надзвичайними екологічними ситуаціями розуміють виникнення раптових природних лих чи техногенних аварій, що супроводжуються великими економічними збитками. Під час надзвичайних екологічних ситуацій показники природного середовища істотно відхиляються від норми, перевищуючи ГДК забруднюючих речовин у сотні і тисячі разів. Але такі відхилення недовготривалі, тривалий стан надзвичайної екологічної ситуації спричиняє виникнення екологічної катастрофи.

Причини виникнення надзвичайних екологічних ситуацій та катастроф:

- Стихійні природні явища, які можуть бути спровоковані недбалою господарською діяльністю людей;

1999 рік –повені в Карпатах результат не тільки надмірного випадання опадів, а ще й результат масового вирубування карпатських лісів

- Не правильні технологічні рішення, як це сталося під час аварії на Чорнобильській АЕС;

- Свідоме руйнування природного середовища під час воєнних дій, або актів диверсії.

Число та частота екологічних катастроф швидко росте: в 70-80-х рр.. 20 катастроф, а з 80 до 90 – близько 100.

1. Техногенні землетруси (Німеччина, Білорусь), що виникають внаслідок виймання порід, спорудження водосховищ, закачування промислових стічних вод у пласти гірських порід та ін.

2. Широкий резонанс мала трагедія в італійському місті Севезо, який знаходиться в 30 км. від Мілана. В 1976 році в результаті аварії на хімічному комбінаті в результаті якої в повітря потрапило 2 кг тетрахлордибензодіоксинну (ТХДД). ТХДД – це надзвичайно сильна отрута, яка діє майже в 70 тис. раз сильніше, ніж ціанід калію. Внаслідок цієї аварії багато людей дістало важкі хронічні захворювання, загинуло близько 80 тис сільськогосподарських тварин.

3. Результатом низької технічної грамотності, та нехтування засобами безпеки в 1984 році стала аварія на хімічному комбінаті в Бхаполі (Індія). Тут в атмосферу було викинуто 30 т метилізоціанату – надзвичайно сильної отрути, яка є проміжним продуктом синтезу багатьох пестицидів. На протязі 2-х днів загинуло близько 2,5 тис. чоловік, 200тис. – отримали тяжкі отруєння.

4. 1986 рік – Чорнобильська катастрофа показала, що людина може створити екологічну катастрофу в тисячу разів сильнішу від природної. В результаті на волю вирвалися радіоактивні елементи: цезій, стронцій, плутоній. Хто винен в цій трагедії? Винні ми – люди! Фізики, інженери, які створили небезпечний реактор, оператори, які відключили систему аварійного захисту, чиновники з Мінатома, які підганяли темпи будівництва АЕС до ювілею. І за пультом керування повинні сидіти не оператори-теплоенергетики, а фізики-яждерщики.

5. У населення України велику тривогу свого часу викликала чернівецька ситуація. Тут у 1988 – 1989 рр. масово почали хворіти діти. Хвороба супроводжувалась випадінням волосся, ураженням нервової системи і дихальних шляхів. Причиною хвороби виявилось забруднення природного середовища талієм і бором внаслідок одноразового промислового викиду.

Екологічні катастрофи, деградація природного середовища, внаслідок господарської діяльності людини ведуть до серйозних планетарних змін, таких як: глобальне потепління, випадіння кислотних опадів, спустелювання, руйнування озонового екрану.

Глобальне потепління клімату, яке почалось в другій половині ХХ ст. зараз є достовірним фактом. Ми його почуваємо по більш мяким зимам, ніж раніше. На екваторі потепління немає, але чим ближче до полюсів, тим воно помітніше. Льодовий покрив на полюсах почав підтавати знизу. Вивчають потепління методом глибинного зондування вічних льодовиків (до 2 км.)

Причини:

- парниковий ефект (викиди вуглекислого газу)– 46%;

- забруднення атмосфери хімічними речовинами – 24%;

- вирубка лісу (вуглекислий газ біологічно не зв’язується) – 18%;

- інтенсифікація сільського господарства (окиси азоту) – 9%;

- спалювання сміття – 3%.

За підрахунками вчених склад вуглекислого газу в атмосфері за останні 100 років збільшився на 30%. Цікавий факт: до 70-х років ХХ ст. вчені прогнозували похолодання.

1991 р – воєнні дії в Кувейті ініційовані Іраком і введенням «миротворчих» сил США. Відбулося масове виливання нафти, яка згодом зайнялася. Горіло 550 нафтових свердловин і за добу згорало 10 млн барелей нафти. Під сач пожеж щодоби в атмосферу надходило 50 тис т оксидів сірки, 3 тис т оксидів азоту і 50 тис. т вуглекислого газу. Пожежі тривали три місяці, внаслідок цього 75% площі пустелі вкрилося шаром попелу, що осів після згорання нафти.

Наслідки:

- внаслідок танення льоду Арктики, Антарктики та високогірних регіонів, збільшується річний стік, піднімається рівень океану, що може призвести до затоплення суходолу (температура піднімається так: за 10 років на 0,2-0,5⁰, що може призвести до підняття океану на 3 – 10 мм/рік);

- зміни в розподілу опадів (зміщується сезонний максимум випадіння опадів, що веде до трансформації екосистем і до знищення певних видів флори і фауни);

- прискорення метаболізму у мікроорганізмів (Що може привести до масовим епідеміям).

Є вчені які вважають зміни клімату пов’язані з сонячною активністю, а вплив людського фактору зовсім незначний

Руйнування озонового екрану. Не менш складна в науковому розумінні екологічна проблема пов’язана з руйнуванням озонового екрану. Життя на Землі зявилося після утворення озонового екрану, який захищає живі організми від пагубного впливу ультрафіолетового опромінювання Сонця.

Причини руйнування озону:

- фреон, який використовується в холодильних установках та аерозольних балонах. Для людини фреони не шкідливі, але під дією ультрафіолетових променів фреон розпадається на молекули, і при цьому вивільняються атоми хлору. Ця речовина є сильним каталізатором що руйнує озон до кисню.

- Окиси азоту і антропогенний хлор – продукти згорання космічної і ракетної техніки (вважається, що 300 запусків американських «Спес Шатл» змогли б повністю зруйнувати озоновий екран Землі);

- Надзвукові літаки (викиди одного літаку еквівалентні викидам 7000 автомобілям марки «Фольксваген».

Наслідки:

- за даними Грвінпіс зменшення озонового екрану на 10% збільшує захворювання на рак шкіри в 3000 тис раз;

- росте кількість захворювання катаракти глаза;

- передозування ультрафіолетом веде до послаблення імунітету, наслідком чого можуть стати інфекційні хвороби.

В 1985 році в Відні більшістю країн була підписана конвенція, а в Монреалі – протокол про охорону атмосферного озону. Згідно якому більшість країн відмовилась від використання фреону. В 1992 році по ініціативі Грінпіс німецькі вчень розробили технологію не шкідливих охолоджувальних апаратів, а в 2000 році компанія Кока-кола вперше використала такі установки на олімпіаді в Сіднеї.

Спустелювання. Це виснаження азидних і напіваридних екосистем під впливом діяльності людини і посух. Спустелювання відбувається в основному в посушливих районах. Воно полягає в деградації біномів і втраті родючості грунтів. Території, які зазнали спустелювання, вже не здатні до самовідновлення. Спустелювання може носити природний і антропогенний характер.

Природне спустелювання: 1963 – 1973 – південь Сахари (зона Кахель) – голод місцевого населення.

Антропогенне спустелювання: 1960 – 1990 рр. – Аральська криза. В басейнах річок Сирдар’я і Амудар’я було збудовано багато зрошувальних систем, це стало причиною різкого зменшення стоку в Аральське море. Почалося обміління. Рівень води впав на 14,5 м, 27000 км²- висохло. Арал ділиться на Великий і Малий. Солоність зросла в 3 рази, 70% організмів загинуло. Солоний пісок розноситься вітром і веде до засолення грунтів. (зменшилось сільськогосподарське виробництво), рибна промисловість була повністю закрита (безробіття цілого регіону). Це приклад рукотворної екологічної катастрофи.

Кислотні опади. Це опади (дощ, сніг, тумани) водневий показник (pH) яких менший 7,0, тобто вони мають кислу реакцію.

Реєстрування кислотності атмосферних опадів проводиться досить точно за кислотністю криги льодовиків Антарктиди, Гренландії та Альп. Вперше кислотні опади були зареєстровані в 1872 році в англійському місті Манчестер.

Причина: надходження в атмосферу окису азоту та сірки.

Наслідки:

- знищення лісових масивів (трансформація екосистем);

- окислення грунту (зменшення врожайності, додаткові витрати на вапнування);

- окислення водоймищ (Канада – 14000 озер «мертвих»);

- руйнування пам’ятників (мармуру, граніту).

В Сумах опади окислені сірчаною кислотою (pH опадів 6 – 3,8).

В США Були зареєстровані кислотні опади pH яких складав 1,8.