Правопис російських прізвищ українською мовою

Рос.Е:

Укр.Е:

1.Після приголосних(Озеров,Петров).

2.У суфіксах –ев,-еєв після шиплячих,р,ц(Писарев,Муромцев,Плещеєв).

Укр.Є:

1.У суфіксах –ев,-єєв після приголосних,крім шиплячих(Ломтєв,Гордєєв).

2.На початку слів(Єршов).

3.На місці колишнього ъ(рос.е відповідає укр.і):Лєсков(бо літо),Твердохлєбов(бо хліб).

Рос.Ё:

Укр.ЙО:

1.На початку слова,всередині після голосних,після б,п,в,м,ф,коли ё=й+о(Йолкін,Соловйов,Бугайов).

Укр.ЬО:

1.У середині слова,після приголосних,коли ё=м’якість приголосного+о(Корольов).

Укр.Е:

1.В іменах(і похідних від них прізвищах),спільних для української та російської мов.(Федоров,Семенов).

Укр.О:

1.Під наголосом після ч,ш,щ(Щипачков,Меншов,Хрущов).

Рос.И:

Укр.І:

1.На початку слова,всередині після приголосних(крім шиплячих і ц):(Ісаєв,Пушкін).

Укр.Ї:

1.Після голосного,після м’якого знака,після апострофа(Воїнов,Гур’їн,Ільїн).

Укр.И:

1.Після дж,ж,ч,ш,щ,ц(Шишкін,Гущин).

2.У прізвищ.утворених від імен та загальних назв,спільних для укр.та рос.мов(Борисов,Мишкін).

3.У префіксах –при(Пришвін).

4.У суфіксах –ик,-ич,-иц,-ищ,--ицьк(Новиков,Гнідич,Голищин).

Російські м’які приголосні:

Укр.апостроф:

1.Після губних,після г,к,х,р перед я,ю,є,ї(Аляб’єв,В’яльцева,Юр’єв,Лук’янов)

Укр.Ь:

1.Після м’яких приголосних д,т,з,с,ц,л,н перед я,ю,є,ї перед приголосними,у кінці слова(Третьяков,Коньков,Лось).

Апостроф і Ь не пишуться:

1.Перед йо(Воробйов).

2.Перед я,ю=м’який(пом’якшений)приголосний+а,у(Рюмін,Дягилєв).

75. Правопис ><слів ><іншомовного ><походження.

У сучасній українській мові написання слів іншомовного походження визначається такими правилами:

Звук л на письмі передається твердо і м'яко (залежно від того, як узвичаєно вимовляти дані слова в сучасній українській мові). Наприклад, твердий л передаємо у словах: аероплан бал, план, повела, блок, баланс, лупа, соціологія та інші; м'який л передаємо у словах: асфальт, табель, автомобіль, пляж:, канцелярія, ілюстрація., полярний тощо.

Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: пленум, легенда, лекція та ін.

У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: ащшдзцш, сума, маса, каса, колектив, група, метал, комісія.

Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.

Це ж стосується і слів із префіксами: ап-, ім-, ір-, контр-, сюр-, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: апперцепція, імміграція, контрреволюційний, ірраціональний, сюрреалізм та ін.

Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Уеллс, Шіллер; Голландія, Марокко, Міссурі.

У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), міссурійський (бо Міссурі), руссоїст (бо Руссо) і т. д.

На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и: індустрія, історія, тріумф, матеріал, Індія, Ібсен та ін.

В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та ін. А сполучення іе змінюється на іє: дієта, гігієна, клієнт та ін.

Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж, Рим, Сицилія, Чикаго, Мадрид, Алжир.

Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні та ін.

Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, графік, економіка, кіно, хірург, літератор та ін.

Після приголосних л, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и.

директор, тираж, позиція, система, фабрика, режим, шифр, критика, фізика, поетичний та ін.

В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний, егоїзм тощо.

Після апострофа, ь, й, е, і пишеться є, а не е: кур'єр, кар'єра, портьєра, гігієна, реєстрація та ін.

Слід бути обережними й уважними під час використання у діловому мовленні іншомовних слів. Якщо іншомовні слова можна замінити відповідними українськими, то їх вживання —недоречне. Аби правильно вживати іншомовні слова, варто дотримуватися таких рекомендацій:

а) не ставити у текст іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові;

б) вживання іншомовного слова в діловодстві допустиме лише в тому значенні, в якому воно зафіксоване в словниках;

в) не слід користуватися в одному і тому ж документі іншомовним словом і його українським відповідником на позначення того самого поняття. Бажано користуватися в таких випадках національною мовою, що значною мірою полегшить ведення справочинства.