Оперізувальний лишай

Оперізувальний лишай (Herpes zoster) викликається герпес-подібним вірусом (Varicella — herpes zoster, V—Z-вірус), який у дітей спричинює ще й вітряну віспу.

Трапляється захворювання переважно у холодну пору року, в основному у людей середнього та похилого віку. Може проявляти­ся як самостійне захворювання, проте частіше супроводжує і уск­ладнює перебіг загальносоматичних хвороб (нефрит, пневмонія, лейкози, рак), які створюють фон імунодефіциту. Розвитку herpes zoster сприяють також травматичні ушкодження в зоні висипу.

Хоч захворювання має гострий початок, однак з анамнезу вдається з'ясувати, що нерідко висипу ще за 1—4 доби передували нездужання, біль голови, озноб, підвищення температури тіла до 38—39 °С, невралгії або парестезії, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів. У рідкісних випадках перебіг захворювання зупиняється на цьому єтапі, не досягаючи стадії висипання пу­хирців на шкірі та СОПР. Проте звичайно на шкірі або СОПР з'являється одна чи кілька еритематозних набряклих плям, що ло­калізуються тільки з одного боку за ходом гілок трійчастого нерва. Через кілька годин (інколи діб) на них висипає група пухирців. Пухирці можуть розміщуватися також на шкірі підборіддя, щоки, лоба, волосистої частини голови, потилиці, шиї за ходом гілок нервів або на CO (улюблена локалізація — тверде піднебіння, що­ка, губа, язик). Ці висипи однобічні і супроводжуються надзви­чайно сильним пекучим болем та регіонарним лімфаденітом (тоб­то ураження нервової системи характеризуються сегментарністю, гіперестезіями в зоні висипу та герпетичною невралгією).

Важливо підкреслити, що всі пухирці при herpes zoster з'являються одночасно, розташовані у вигляді ланцюга, гірлянди або грона винограду на незміненій чи злегка гіпереміиованій і набряклій CO або шкірі. Заповнені серозним ексудатом пухирці на CO швидко (через кілька хвилин) лопа­ються. Поверхня ерозій, що при цьому утворилися, чиста, м'ясо-червоного кольору, згодом вона покривається фібриноз­ним нальотом. Такі ерозії мають вигляд афт, різко болючі, го­яться без рубців і ніколи не зливаються (мал. 52, а, б}. У людей з ослабленою реактивністю і часто в осіб похилого віку ерозії можуть трансформуватись у некротичні виразки (гангренозна форма). В такому разі посилюється слиновиділення, приєд­нуються дисфагія та гнильно-некротичний запах.

Діагностика герпетичних уражень СОПР грунтується на їх клінічній характеристиці та даних лабораторних досліджень.

Діагностуючи первинну герпетичну інфекцію, необхідно враховувати 5 ознак: 1) відсутність даних про попередні герпе-тичні ураження якої-небудь частини тіла; 2) контакт з хворим на герпес; 3) пересічна тривалість інкубаційного періоду 5 діб;

4) наявність характерних уражень; 5) регіонарна лімфаденопатія і системні прояви.

У лабораторній діагностиці головним є виділення герпес-вірусу та визначення підвищення титрів вірусспецифічних ан­титіл у крові, а також виявлення клітин балонуючої дистрофії при цитологічному дослідженні.

Диференціальна діагностика вірусних уражень СОПР прово­диться з метою розмежування їх між собою (первинна герпе-тична інфекція, рецидивний герпес, герпангіна, оперізувальний лишай) та з захворюваннями, що супроводжуються пухирцево-пухирними, ерозивними чи афтоподібними елементами (пухир­часта хвороба, БЕЕ, пухирно-судинний синдром, пемфігоїдна форма ЧПЛ, ерозивний стоматит, СНІД, ХРАС). Крім того, оперізувальний лишай розмежовують із синдромом Ханта (ура­ження g.geniculi n.intermedius).

Лікування (див. схему). З метою терапії вірусних уражень СОПР слід вжити таких заходів: 1) нейтралізувати вірус і запо­бігти новим висипанням елементів ураження; 2) усунути ознаки загальної інтоксикації; 3) посилити рівень імунологічної опірності організму і СОПР; 4) усунути біль, прискорити очи­щення ерозій, зворотний розвиток запальної реакції та епітелізацію елементів ураження СОПР.

Етіотропну терапію вірусних уражень СОПР проводять проти­вірусними засобами (бонафтон, ацикловір, інтерферон, ріодоксол, теброфен, флореналь, алпізарин, госипол, оксолін, полудан, ар-бідол, зовіракс), дія яких спрямована на блокування репродукції вірусів у клітинах і на елімінацію їх з організму.

Використовуючи противірусні засоби, слід зважати на такі особливості лікування ними: 1) противірусні засоби ефективні

Мал. 52 Оперізувальний іишаи Пухирці у виг­ляді ланцюга на слизовій оболонці шоки (а) Пу­хирці, ерозії, кірки на чер­воній каймі нижньої губи і шкірі підборіддя (б)

лише в перші 2—3 доби захворювання; 2) застосовувати їх треба якомога раніше, щоб запобігти проникненню вірусу в інші клітини і обмежити поширення ураження; 3) незалежно від кількості елементів ураження, противірусними засобами оброб­ляють всю поверхню СОПР.

Місцеве застосування противірусних засобів проводять на

S 8 151

фоні попереднього оброблення знеболювальними, проти­мікробними, некролізуючими та протизапальними засобами у поєднанні з препаратами, що підвищують імунобюлогічні вла­стивості СОПР (лізоцим, інтерферон, вілозен, Т-активін та ін) З З—4-і доби застосовують протимікробні, протизапальні, імунокоригуючі засоби та препарати кератопластичної дії. Після епітелізації ерозій проводять санацію порожнини рота.

При оперізувальному лишаї поряд з оброблянням уражень противірусними засобами проводять новокаїнові блокади або електрофорез 2—5% розчину новокаїну з тіаміном і нікотинової кислоти; застосовують ультразвукову терапію, еритемні дози УФО, діатермію, УВЧ, випромінювання гелій-неонового лазера тощо Одним із показників одужання є відпадання кірочок на більшості елементів ураження

Плануючи загальну терапію вірусних уражень, слід виходити з того, що вони насамперед є свідченням імунодефіцитного стану організму 3 огляду на це при середньої тяжкості та тяжкій формах перебігу гострого герпетичного стоматиту, herpes zoster та при рецидивному герпесі хворі потребують загально-зміцнювального лікування, причому не лише в період загос трення, а й під час проведення курсу реабілітаційної терапії

У таких випадках необхідно призначити один із противірусних засобів (ремантадин по 2 таблетки 3—2—1 раз на добу або бонаф-тон по 1 таблетці 3—4 рази на добу), протизапальні аналгетичні препарати (мефенамова кислота по 3—4 таблетки на добу протя­гом 5—6 діб або саліцилат натрію по 1 таблетці 4 рази на добу) Поряд з цим доцільним є застосування адаптогенів (настойки женьшеню або ехінацеї пурпурової по 15—25 крапель за ЗО хв до вживання їжі), вітамінів групи В (тіамін, ціанокобаламін) та вітамінних комплексів (оліговіт, гексавіт, аеровіт та ін.)

Для підвищення імунологічної реактивності організму при­значають один із імунокоректорів (декарис по 150 мг 1 раз на тиждень; курс лікування — 2—4 тиж). Одночасно застосовують аерозоль 0,1% розчину декарису (по 10 хв щодня, курс лікування — 10 сеансів). Призначають також тималін (по 10 мг внутрішньом'язово щодня, 5—10 ін'єкцій), кемантан (по 0,2 г З рази на добу після іди протягом 14 діб), нуклеінат натрію (по 0,2—0,3 г 3—4 рази на добу протягом 10—15 діб), метацил (по 0,'3—0,5 г 3—4 рази на добу протягом 10 діб), пентоксил (по 0,1 г 3—4 рази на добу протягом 15 діб) При ускладненні вторинною інфекцією та з метою запобігання їй вдаються до анти-бютикотерапп або призначення сульфаніламідних препаратів

За показанням призначають засоби гіпосенсибілізуючої те­рапії — препарати кальцію, протипстамінні препарати, глюко-

кортикоіди

При рецидивному герпесі, щоб запобігти рецидивам, необ­хідно усунути вогнища стоматогенної інфекції з перюдонта, па-родонта, а також з носової частини глотки, придаткових пазух