Свинцевий стоматит

Свинцевий стоматит (stomatitis plumbica seu satumina). Сви­нець широко застосовується в промисловості, а відтак ін­токсикація свинцем спостерігається досить часто. Із свинцем та виробами із нього мають контакт люди різних професій (добу­вання свинцевих руд, виготовлення свинцевих труб, дроту, дро­бу, виробництво акумуляторів, свинцевих фарб, шрифтів).

При підвищеній концентрації свинцевих сполук у при­міщенні або при тривалому перебуванні в атмосфері, забруд­неній сполуками свинцю навіть у межах допустимих концен­трацій, у людей з підвищеною чутливістю до цих речовин може розвинутися хронічне отруєння, відоме під назвою «сатурнізм». Свинець потрапляє в організм у вигляді пилу або пари через дихальні шляхи, з забруднених рук і продуктів харчування через травний канал і, можливо, через неушкоджену шкіру і виво­диться з нього з сечею, потом, слиною тощо. Його лабораторне виявлення в ранніх стадіях має велике діагностичне значення.

Клініка. Свинцевий стоматит розвивається поступово: одним із перших симптомів є металічний смак у роті й особливий за­пах із ротової порожнини, так званий свинцевий. З'являється свинцева кайма — синювато-чорна смужка по ясенному краю, навколо шийок фронтальних зубів, переважно з вестибулярного боку. Поступово розвивається хронічний катаральний гінгівіт. Відкладення свинцю у вигляді чорно-синіх плям можуть з'явитися одночасно в різних ділянках порожнини рота і в CO щік, губ, язика, твердого й м'якого піднебіння (мал. 129).

Свинцева кайма утворюється внаслідок відкладання сірчис­того свинцю, який являє собою сполуку свинцю, що виділяєть­ся із слиною, з сірководнем, який утворюється в ясенних ки­шенях при гнитті залишків їжі. В CO свинець відкладається в стінках судин, що викликає порушення кровообігу, яке в тяж­ких випадках призводить до розвитку асептичного некрозу. В такому разі в зв'язку із заглибленням фузоспірилярної інфекції можливе виникнення виразкового стоматиту. Інколи запалю-

ються привушні залози, що супроводжується утрудненням жу­вання і тризмом.

Поступово розвиваються загальні явища інтоксикації свин­цем: слабість, апатія, відсутність апетиту, порушення травлення. Забарвлення шкіри набуває сірувато-землистого відтінку, колір піднебіння стає жовтавим. При хронічному сатурнізмі виника­ють зміни майже в усіх органах. Спостерігаються свинцеві кольки із запорами і затримкою сечі, біль у суглобах, ураження нирки (так звана зморщена свинцева нирка). При тяжких от­руєннях уражається нервова система; настають розлади чутли­вості (парестезії, анестезії), можливі паралічі. Далі настає ат­рофія зорового нерва.

При дослідженні крові виявляють базофільну зернистість еритроцитів, пойкілоцитоз, лейкоцитоз.

Лікування. Негайне припинення контакту хворого з свин­цевими подразниками. Загальне лікування слід спрямувати на поліпшення обміну речовин, функції травного каналу, виве­дення свинцю з організму за допомогою щоденних теплих ванн. З лікарських засобів призначають 3% розчин калію йо­диду, вітамінні препарати. Місцеве лікування — симптома­тичне. Крім санації порожнини рота для запобігання вто­ринній інфекції призначають полоскання антисептичними і лужними розчинами.