Морква дика - Daucus carota

Походить із Середземномор'я. Росте як бур'ян на полях і відкритих місцях на території всієї України, крім високогір'я.

Одно- або дворічна жорстковолосиста рослина 20-100 см завдовжки. У перший рік життя утворює неїстивний веретеновидний білуватий коренеплід та прикореневу розетку листків - черешкових, тричі-перисторозсічених на довгасті сегменти, розділені, у свою чергу, на гострі долі. На другому році вироста­ють квітконосні пагони. Стебло високе, розгалужене, ребристе, шорстковолосисте. Стеблові листки двічі-перисто-розсічені з піхвою. Обгортка з численних перисто-розсічених листочків, що дорівнюють осям зонтичків. Листочки обгорточок цілісні або трійчасто-розсічені. Променів зонтика багато. Крайові квітки зонтичків збільшені, зигоморфні, з білими великими пелюстками. У центрі суцвіття часто розташовані неплідні, темно-червоні квітки з довгими квітконіжками. В стадії плодоношення суцвіття нагадує гніздо.

Плоди яйцевидні, 2,5-3,5 мм завдовжки, 1,5 мм завширшки, після дозрівання розпадаються. Мерикарпії еліптичні або яйцевидні; чотири головних ребра на спинній стороні мало випнуті, вкриті довгими емергенцями (рис. 1.20) та короткими гачкуватими щетинками; три вторинних ребра згладжені, з одним-двома рядами шипиків. Смак пряний, гіркуватий.

Використовують стиглі плоди.

Хімічний склад: жирна і ефірна олії, флавоноїди, кумарини, дубильні речовини, алкалоїди, цукри, органічні кислоти, мікроелементи тощо.

Дія: сечо- і жовчогінна, спазмолітична, солерозчинна, протимікробна, протизапальна.

Застосування: порошок і настій плодів, спиртовий екстракт - при запаленнях шлунка, нирок, печінки; препарат - даукарин знімає спазми; уролесан - для лікування холециститу, жовчнокам'яної хвороби, пієлонефриту, сольових діатезів, ниркових і печінкових кольок. Застереження. При порушеннях діяльності серця потрібна консультація лікаря щодо використання препаратів моркви.

Морква посівна (м. їстівна, м. городня) -Daucus sativus

Культивується в багатьох країнах як дворічна овочева, вітамінна, кормова рослина. Існує багато сортів. На першому році утворюється потовщений, м'ясистий їстівний коренеплід жовтогарячого чи оранжево-червоного кольору та прикоренева розетка перисторозсічених листків. На другому році розвиваються квітоносні пагони. Стебло заввишки 30-100 см, листки почергові, черешкові, трикутні, двічі- або тричі-перисторозсічені. Квітки правильні, білі, жовтуваті або червонуваті.

Використовують достиглі плоди, коренеплоди, листя, морквяний сік.

Хімічний склад: коренеплоди містять каротиноїди, пантотенову, фолієву кислоти, вітаміни H_v С, Е, В_г В₂, B_g, флавоноїди, фосфоліпіди, пектинові речовини, клітковину, органічні кислоти, макро- і мікроелементи тощо; плоди містять жирну і ефірну олії, органічні кислоти, флавоноїди, кумарини, дубильні речовини, алкалоїди, цукри, мікроелементи тощо.

Дія: вітамінна, глистогінна, послабляюча, протизо-лотушна, антисептична, противиразкова, болетаму­вальна, метаболічна.

Застосування: коренеплоди при авітамінозі А, недокрів'ї, гастритах, порушеннях обміну речовин, міокардиті, поліартриті, остеохондрозі, захворюваннях очей, нирок, для стимуляції секреції молока у годувальниць, при запорах, геморої, жовчно- і сечокам'яній хворобі. Морквяний сік ~ при глистах, розладах шлунково-кишкового тракту, застуді, статевому безсиллі. Зовнішньо - для гоєння ран, опіків, виразок, при стоматиті. У промисловості з коренеплодів одержують каротин та його олійний розчин, яким лікують опіки, ураження слизових оболонок та шкіри, вводять до складу мазей, кремів та інших косметичних форм. У дерматології назначають - при дерматиті, в косметиці - при сухій, дряблій шкірі тощо. Відвар сушеного листя п'ють при геморої. Плоди використовуються так само, як плоди D. cdrota.

Застереження: Лікування авітамінозу А морквою малоефективне при хворій печінці і зниженій функції щитовидної залози. Не варто вживати всередину верхні частини коренеплодів, що знаходяться над поверхнею ґрунту і мають зелений колір. При індивідуальній реакції на каротиноїди рекомендована консультація лікаря.