Дієслово - це повнозначна самостійна частина мови, яка означає дію або стан предмета як процес.
Дієслово може означати:
реальну фізичну дію особи (бігти, шити);
стан, в якому перебуває предмет (спати, сміятися);
становлення предмета (молодіти, старіти);
ставлення особи до кого-небудь чи чого-небудь (любити, шанувати);
бажання (хотіти, бажати);
мовлення (говорити, розповідати);
мислення (думати, мріяти).
Початковою формою дієслова є неозначена форма, або інфінітив.
Інфінітив – це форма дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і роду. Неозначена форма (інфінітив) дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли. Інфінітив закінчується на -ти, -ть.
Дієслово має граматичні категорії роду, особи, числа, як і інші частини мови, але воно має ще і властиві тільки йому граматичні категорії: виду, перехідності - неперехідності, стану, способу, часу.
Дієслова бувають доконаного і недоконаного виду; перехідні і неперехідні; дійсного, умовного і наказового способу; теперішнього, минулого і майбутнього часу, активного чи пасивного стану.