Моя улюблена бабуся

Коли ми, дружною родиною, збираємося разом на великi свята, або на похорон, все частiше згадуєм нашу бабусю. Вона - наша маленька свята. Та треба зауважити, що в цьому питаннi ми на рiдкiсть одонодушнi, та нiколи не виникало суперечок, та сумнiвiв. Все її мовчазне життя було як найбiльш красномовне.

Бабуся була вiруючею людиною. В тей тяжкiй час, коли церкви були зруйнованi, священство в пiдпiллi, атеiстична iдеологiя. Коли визнання вiри могло коштувати голови. Хочу зауважити що члени родини були рабiтниками УВС и КДБ. Та не дивлячись нi на що, в нашої бабусi висiли iкони та кожну недiлю вона була в церквi, навчала нас молитвам та псалмам. А мене особисто школяркою, коли директор школи та завуч стояли бiля ворiт храму, в днi великiх свят, потайки через заднiй хiд водила в церкву. Показувала менi iкони святих, особливо Iсуса Христа та Пресвятої Богородицi.

Неустанно пiклувалася великою родиною, Її любвi вистачало на всiх: на чоловiка, дiтей та онукiв. Жили скромно, але вона старалась вдiлити всiм, нiкого не залишити без турботи. В вихіднi та свята всi збиралися тiльки в неї, дружною великою родиною. Онуки бiгли до неї з любої нагоди. Вона всiх примирювала. Вона була нашою єднаючею силою, берегинею та оплотом.

А що бiльше всього нас вражало - Її покірність, мирнiсть, неосуд та духовна чистота. Зауважте, нiхто з нашої родини, не зможе згадати, щоб наша бабуся коли небудь на когось пiдвищила голос. Коли я познайомилася з життям Серафима Саровського, то зрозумiла що Дух мирний, який стяжав цей великий святий, спочивав на моїй бабусi.

Дiдусь пiшов вiд нас дуже рано i бiльшу частину свого життя вона достойно прожила вдовою. Її приоритетами була Церква та родина.

З якою гiднiстю та смиренням вона прийняла свiй останнiй вiнець (онко-хворобу). На смертельному одрi її покірності та любовi не було меж. Пiсля останньої сповiдi ми всi бачiли ангела, який дуже любить нас, але дуже хоче до неба. «Я буду за вас молитися» - казала вона перед смерттю i ми, вся родина вiрим, що вона наша маленька свята перед престолом Божим заступається за нас.

В моєму життi бабуся лишила яскравий слiд. Вона посiяла в менi те гiрчичне зернятко, яке дало великi паростки. Подяка бабусi в тому що, я покаялася та воцерквилася. Її життя, слова та вчинки — часто бувають мiрилом в моєму життi. Нема такого дня, що б я не згадувала її духовної мудростi. Все її життя для нас було прикладом її великої вiри.

Прочитав цi рядки може хтось з вас пiзнав свою бабусю. Так це вони - маленькi нашi святi.

07.10.12