Стилістичне вживання займенників

Займенники характеризуються певними стилістичними особливостями. Розглянемо основні з цих особливостей.

У розмовній мові часто вживаються емоційно забарвлені звороти з формами давального відмінка займенників я, ти, що своїм значенням наближаються до часток. Наприклад: 1. Теж мені, знайшов за чим плакати (Гол.). 2. От тобі й на! — засміявся хтось (Гол.).

Займенник ми, крім значення я і ти, у мові наукової літе­ратури та в художніх творах може вживатись у значенні я (так зване «авторське» ми). Наприклад: Після великої зими, за Катерини за цариці, москаль ту викопав криницю; а як він викопав, то ми оце й розкажемо в пригоді (Шевч.).

Займенник ви вказує на багатьох осіб, до яких звернено мову.

При звертанні до однієї особи займенник ви може вжива­тися як засіб вираження ввічливості і пошани. Наприклад:

1. Ви, Хаецький? — почувся голос майора Воронцова (Гончар).

2. Дякую, шановна...Ви пробачте — імені ж не знаю вашого (Тич.).

Примітка. При займеннику ви в такому значенні іменний присудок, виражений прикметником, дієприкметником, порядковим числівником, може стояти як у формі множини, так і в формі однини: Ви раді? Ви рада? Ви радий? Висловлення буде більш ввічливим, якщо присудок стоятиме у множині.

Коли займенник ви має при собі слова який, якийсь, такий, один, весь (вони повинні завжди стояти в однині), то присудок ставиться в однині. Наприклад: Ви такий вишневий, — ка­же, — як мої корали! На якім були ви пляжі? Де ви загорали? (С. Ол.).

Займенники він, вона, воно, вони серед особових займенни­ків виділяються тим, що вказують на істоту або предмет, про які йдеться. Отже, їм властиве додаткове значення вказівнос-ті, наприклад: 1. / поверзлось мені, що оце і є він, мій шлях (Вовч.). 2. Моя любов — як пісні дужі крила в росі світань над шумами дібров... Вона завжди тобою осяянна, моя кохана, рідна сторона! (Сое). У науковій літературі займенники він, вона, воно, вони називають ще особово-вказівними.

Від особових займенників форми він, вона, воно, вони від­різняються тим, що можуть уживатися замість іменників, виступаючи як їх еквіваленти. Наприклад: Линь, моя пісне,

282.

як чайка прудкая, — вона не боїться, що в морі загине (Л. Укр.).

Коли займенник воно втрачає ці значення, то стає в реченні часткою: 1. Європа дивиться, пильно приглядається до нас та приміряється... Що це, мовляв, за солдати прийшли, що воно за люди... (Гончар). 2. / що воно за дитина, ніяк не запла­че! (Горд.).

Форми його, йому (родовий і давальний відмінки займен­ника він) іноді виступають у значенні частки з відтінком не­означеності в словосполученнях нехай йому грець, цур йому, хто його знає, біс його бери тощо.

Примітка. Вживаючи у мові займенники, слід уникати двозначності у висловленні думки. Так, у реченнях: Віктор зустрів свого товариша. Він радісно усміхався — допущено помилку через неправильно вжитий займенник він (невідомо, хто усміхався — Віктор чи товариш). Правильно треба сказати: Віктор зустрів свого товариша. Той радісно усміхався.

Зворотний займенник себе завжди стосується діючої особи, наприклад: Той, хто не знає рідної, материнської мови або цу­рається її, сам засуджує себе на злиденність душі (Цюпа). У розмовній мові форма давального відмінка собі може виступа­ти в ролі підсилювальної частки: Та нехай собі як знають: божеволіють, конають,— нам своє робить: всіх панів до'дної ями, буржуїв за буржуями будем, будем бить! (Тич.). Зай­менник себе входить до фразеологічних висловів: йому не по собі; сам по собі; був собі; повести себе; давати собі раду; знай себе; мотати собі на вус; очі на себе брати; пересилювати себе.

Означальний займенник такий вказує на узагальнену оз­наку. Разом з прикметником він може служити засобом підкреслення вираженої ознаки. Наприклад: Сьогодні я такий щасливий, мов вийшов хлопчиком на шлях, де сонце наливає сливи солодким золотом в садах (Сос).

Означальний займенник самий має подвійне наголошення, що позначається на його значенні. Форми самий, сама, саме * (само), самі (наголос на закінченні) показують, що діяч ви­ступає без чиєїсь сторонньої допомоги, як єдиний виконавець дії. Наприклад: Соломія тепер могла залишити Остапа на день самого (Коцюб.).

Займенники самий, сама, саме, самі (сталий наголос на корені) здебільшого вживаються з назвами неживих предметів, вказують на певну межу предмета або ознаки. Наприклад: 1. Схаменулись, нехрещені, дивляться: мелькає, щось лізе вверх по стовбуру, до самого краю (Шевч.). 2. Того ж самого вечора Чіпка побіг до Грицька (Мирний).

Форма середнього роду саме може мати значення частки. Наприклад: Семен одразу не збагнув, що це стосується саме його (Коз.).

283.

Вказівні займенники сей, ся, се, сі в сучасній українській мові вживаються рідко — тільки в діалектному мовленні і творах художньої літератури. Іноді вони входять до складу фразеологізмів: ні сё ні те, ні в сих ні в тих.

Займенники оцей, отой, отакий вживаються в розмовній мові для підсилення висловлюваної думки: 1. Отакий-то мій Ярема, сирота багатий. Таким і я колись-то був. Минуло, дівчата (Шевч.). 2. Бодай кати їх постинали, отих царів, ка­тів людських (Шевч.).

Форма ваш може вживатися і в значенні твій при ввічли­вому звертанні до однієї особи. Наприклад: Вас не бачив, а вашу душу, ваше серце так-бачу, як, може, ніхто на всім сві­ті (Шевч.).

'Займенник наш може вживатися в узагальненому значен­ні. Наприклад: Не вмирає душа наша, не вмирає воля (Шевч.). Форма наш може входити до складу сполучення: наш брат, наша сестра. Наприклад: Я вашого брата кореспондентів люблю, поважаю (Корн.).

Неозначені займенники з префіксами і суфіксами (частка­ми) де-, будь-, -небудь-, -сь (дехто, деякий, будь-що, хто-не-будь, якийсь і подібні) вживаються в усіх стилях сучасної літературної мови, а займенники з частками аби-, казна-, хтозна- (абищо, абиякий, казна-чий, хтозна-хто, хтозна-що, хтозна-чий) мають яскраво виражене емоційне забарвлення і вживаються переважно в розмовній мові та художній літера­турі. Наприклад: Побить, то й абихто знайдеться, — от інше діло пожалувать (Нар. тв.). 2. Та чого ж ти плетеш казна' що? Кажи діло і часу не гай (Мирний).

Виразне експресивне забарвлення мають здрібніло-пестли-ві форми займенників із суфіксами -еньк-, -есеньк-. Наприклад: Увійшла бабуся старенька-старенька, — аж до землі поникає^ та вся-усенька зморщена; тільки її очі чорні іще живуть і ясніють (Вовч.).

і Завдання. І. Випишіть особові займенники ми, ви і поясніть, в якиИ значеннях їх ужито: ми —,к<я з ким-небудь», «однодумці», «авторсьмИ ми; ви — «ти з ким-небудь», множина для висловлення пошани тощо.

1. Ми збирали з сином на землі каштани, ми дивились до«го, як хмаринка тане! (Рильськ.). 2j.Mh всі —я, мама, канадсЛ кі й московські мої друзі — уже не розлучались все святсИ все це прекрасне незабутнє свято і тут, у Каневі, і в КиєвР були як одна сім'я (їв.). Зд'Куди ви, Катерино Борисівно? Серденько моє, верніться до 'хати! На кілька хвилин, прошу вас! (Десн.). 4.(Чого ви прагнете, грабіжники з пустелі? Чого ви лізете в радянський наш город? Чи не надієтесь, що слав­ний наш народ подасть вам хліб і сіль на золотій тарелі? (Рильськ.). 5.~Були пани — плакали ми, пропали пани—

284.

усміхнулися ми (Нар. те.). 6.'^!Яку красиву, яку чудову кар­тинку ми побачили з тобою, Юрку,— казав він синові.— А ба­чити людині світ, розуміти його красу — то найбільше щастя (Цюпа) 7. — Прощайте—от що! Помандрую, — мовляє Вовк,— покину вас усіх. — От тобі й на! чи справді, чи на сміх? — Зо­зуля, сміючись, пита (Гл.).

II. Утворіть і запишіть словосполучення із займенника ви та слів, поданих у дужках. Поясніть вживання форм множини для висловлення пошани.

Ви (раді, радий); ви (готові, готовий); ви (сумна, сумні); (яка, які) ви (мила, милі); (моя, мої) ви (рідна, рідні); (яка, які) ви (гарна, гарні); (така, такі) ви (чудова, чудові); (якісь, якийсь) ви (невеселі, невеселий); (яка, які) ви (сердита, сер­диті); ви (хворі, хворий); ви (такий, такі) (хороший, хороші).

III. Користуючись фразеологічним словником, розкрийте значення стійких словосполучень і складіть з ними речення. Доберіть до них, де це можливо, антоніми.

Складати з себе відповідальність; без усякого жалю; аби почати, а там воно піде; бути цього не може; ваша справа; виявляти себе; давати собі раду; нічого собі; один і той самий; хто' попало; хоч який; з мене досить; з іншого тіста; з якої речі; і їже з ним; містити в собі; он воно що; показувати себе; як свої п'ять пальців.

IV. Виправте помилки у поданих реченнях.

1. Коли настали канікули, студенти поїхали до своїх бать­ків; вони їх чекали з великим нетерпінням. 2. Вершник з вели­кою швидкістю проскакав біля пішохода, він злякався і від­скочив убік. 3. Ми проходили долиною ріки, яка заросла ку­щами. 4. Хворий попросив сестру налити собі води. 5. Батько послав сина на вокзал зустріти свого знайомого.

§ 162. Перехід слів інших частин мови в займенники (прономіналізація)

Деякі повнозначні слова можуть втрачати своє основне значення, набувати узагальнено-вказівного або неозначеного і змісту і переходити в займенники. Словами, що переходять у займенники, можуть бути числівники, прикметники, іменники. 1. Числівник один може вживатись у значенні займенни­ків якийсь, сам, а в сполученні з підсилювальними частками ні, ані — в значенні жоден, ніхто. Наприклад: 1. Рано-вран­ці новобранці виходили за село, а за ними, молодими, і дівча одне пішло (Шевч.) (пор.: якесь). 2. Далека в нас путь, але ми не одні (Сое.) (пор.: не самі). 3. Вже оце трохи не півтора

285.

року, як ми не переписались з тобою ані одним словом (Шевч.) (пор.: жодним).

Числівник другий може вживатись із значенням займенника інший. Наприклад: Частенько між людьми буває — одш свою біду на другого звертає (Гл.) (пор.: іншого).

2. Найчастіше переходять у займенники прикметники ці лий (уживається в значенні весь), певний (у значенні якийсь деякий), останній (у значенні цей, той), даний (у значенні цей), різний (у значенні всякий), подібний (у значенні такий тощо. Наприклад: 1. Тільки той ненависті не знає, хто цілиі вік нікого не любив (Л. Укр.). Слово цілий має значення весь

.2. У даному разі — я за повну незалежність (Донч.). Слове даному вжито в значенні цьому. 3. Чиє що крайте, лучче в світі як укупі жити, братам добрим добро певне пожить, не ді лити? (Шевч.). Слово певне має значення якесь, деяке..

3. Іменники чоловік, брат, хлопець, парубок, жінка, дів чина, людина, річ, справа можуть набувати вказівного значен ня. Наприклад: Коваль був чоловік розумний (Гол.). Порівняй мо: Цей коваль був розумний.

Іменники брат, сестра у сполученні з займенниками ваш наш, свій вживаються в значенні особових займенників пер­шої та другої особи однини і множини — я, ми, ви, мені, нас. Наприклад: Це такий багатий матеріал, особливо для нашого брата — белетриста (Коцюб.). Сполучення нашого брата має значення мене.

Завдання. І. Прочитайте речення. Випишіть слова, що виступають у ролі займенників. Визначте, якими займенниками вони можуть заміню­ватись. Запишіть перші три речення фонетичною транскрипцією. Поясніть особливості вимови голосних і приголосних звуків.

I. Струна тремтіла й звучала. Тоді скінчивши, падалИ тихо вниз, натягала другу з неба на землю (Коцюб). 2. МихаіЯ ло був сам один посеред мовчазних піль, і лише глибоке небИ здіймалося понад ним (Коп.). 3. Хоч у переважній більшосте належність слів до певної частини мови є стійкою, розподіИ слів на частини мови в цілому не є незмінним. 4. То вже ваид брат, буває, соромиться сто метрів пішки пройти... Не звик­ли на роботу їздить (Тют). 5. Пливе човен п^г) Дунаю один за водою (Шевч.). 6. За думою дума роєм вилітає; одна давить серце, друга роздирає (Шевч.). 7. Тут їли різнії потрави, і все з полив'яних мисок, і самі гарнії приправи з нових клено­вих тарілок (Котл.).

II. Утворіть речення, в яких слова один, даний, певний, останній окремий уживалися б як займенники.

III. Перепишіть речення, розкриваючи дужки. Поясніть, який М синонімів треба зжити в тому чи іншому випадку.

Доберіть синоніми до слів чудовий, легко, творити,

286.

1. На одній стіні в зеленому з сосни вінку висів портрет

Шевченка, біленьким рушником обвішаний, а на (другій, іншій) стіні, що біля неї стіл, великий портрет Леніна, і теж у вінку зеленому (Гол.). 2. Біля нас через двір живе чудовий дід, який знає все, що стосується долі (цілої, всієї) планети, а може, і всесвіту (Сенч.). 3. Після (одного, цього) випадку Карнавченко не пропускав вже (ні однієї, жодної) нагоди про­відати Олю (Сенч). 4. Все військо добре убирало, аж поза вухами лящало, один перед (другим, іншим) хватав (Котл.). 5. Певно, на (ціле, все) життя пов'язалася в нього осінь із боя­ми за Київ (Янов.). 6. У великих містах легко знайти (першу-ліпшу, різну, будь-яку) роботу (Чорн.). 7. Чорнявого гарнень­кого Петрика дуже люблять дівчата, а він їх завжди лякає (різними, всякими) небилицями (Стельмах). 8. Непокоїло Сухомлинського те, що (деякі, окремі) батьки, на жаль, мало займалися вихованням своїх дітей, мовляв, це справа школи

■ (Цюпа).

IV. Виразно прочитайте уривки, випишіть займенники і розберіть їх за поданою схемою

		X	о а ■					S
х	я	н •—	га и о					=■
s	ffl	•? 5	з- о о			а		=
Займенні	Початко форма	На яке п ня відпе дає	3 якою тиною м співвідн ний	Розряд	РІД	Відміно:	Число	Синтакс роль
МІЙ	мій	чий?	з прик-	присвій-	чоло-	назив-	однина	означення
	<		метником	ний	вічий	ний

1. Про що б не писав видатний український поет Максим Рильський: чи то згадує кімнату Леніна у Празі, чи славить російський народ, чи посилає вітання Закарпаттю, Білорусії, Вірменії, Азербайджану,— в кожному з цих віршів відображе­ні прикмети нашого часу. Все це також портрети країн, респуб­лік, міст (В. Інбер).

2. Я любив Максима Тадейовича, як свого найбільшого особистого друга, як щирого друга грузинської літератури, котрий завжди поділяв наші радощі і горе. Він був справжнім художником нашого часу, справжнім лицарем дружби народів і радянської поезії, бездоганним і безкорисливим служителем поетичного слова...

(С. Чиковані).

V. З'ясуйте за програмою і підручником для III класу, які питання з теми «Займенник» і в якому обсязі вивчають молодші школярі.

287.

Запитання і завдання для повторення

1. Чому займенники співвідносяться з іменниками, прикметниками і чис­лівниками?

2. Які граматичні ознаки властиві займеннику як частині мови?

3. На які розряди поділяються займенники за значенням? Схарактеризуй­те кожен розряд.

4. Схарактеризуйте основні особливості стилістичного вживання займен­ників. Наведіть приклади. ^щ

5. Порівняйте відмінювання займенників із відмінюванням іменників, прикметників та числівників. Що спільного й відмінного у словозміні цих частин мови? Наведіть зразки відмінювання займенників.

6. З'ясуйте основні правила правопису займенників. Наведіть приклади.