Звуконаслідувальні слова

Слова, що відтворюють крики тварин, птахів, звуки і шу­ми природи, називають звуконаслідувальними: ку-ку! гав! гуп-гуп! брязь! дзень! шу-шу! Ці слова умовно наближено пе-радають різні звуки і шуми: 1. Тью-і, пгі-'-і... Ні, зовсім не так. Трйю-тіх-тіх... (Коцюб.). 2. Гу-гу-гу-у!—застогнав пу­гач серед лісу (Мирний). 3. Хтось бив праником по шматтю: апть, апть, апть (Тют.). Звуконаслідувальні слова примика­ють до вигуків, бо вони теж не мають номінативної функ­ції (нікого й нічого не називають) і морфологічної будови.

371.

З вигуками їх зближає також характер звукового офор­млення.

Однак звуконаслідувальні слова, на відміну від вигуків, не виражають ні емоцій, ні волевиявлень. Вони майже не за­лежать від інтонації і зовсім не пов'язані з мімікою та же­стами.

Звуконаслідувальні слова часто вживаються в ролі імен­ників (субстантивуються) і в реченні можуть виконувати функ­ції членів речення (підмета, додатка, особливо часто присуд­ка). Наприклад: 1. Те «хха» зупинило його серед хати (Ко­цюб.). 2. Протягли своє «ку-ку-рі-ку» горлаті півні (Мирний).

Звуконаслідувальні слова, як і вигуки, служать для тво­рення іменників і дієслів: дзенькіт, дзенькати; квакання, квакати; гупання, гупати тощо.

Завдання. І. Прочитайте речення. Визначте, чиї звуки передають звуконаслідувальні слова.

I. Дзелень, дзелень!..— забило на вежі, видко, дев'яту го­дину (Гол.). 2. Кар!—- тривожно заскрипів птах і витягнув посивілу шию (Стельмах). 3. Т*сс!— хтось іззаду. І стихло (Гол.). 4. Іду. Коли чую: кулемет як засокоче: со-ко-ко-ко. А потім гармата як ревне: гур-гур! А земля — хилить, хилить. Ну, хоч і не страшно мені, а покотився галушкою в рів (Стель­мах). 5. От один із тих посланців: «Кахи!» Кожум'яка жах­нувся, а дванадцять кож тільки трісь, трісь! (Нар. те.). 6. Як увійдем у волячо-коров'ячо-овечу половину, так саме тобі: Му-у-у! Бе-е-е! Ме-е-е (Вишня). 7. Брязь!... дзень!... брязь!... дзень!... Валка рушила (Мирний).

II. Введіть подані звуконаслідувальні слова в речення, щоб вони ви­конували функції підмета, присудка чи додатка.

Трах-тарах, бух, хлоп, хлюп, няв, кап-кап, ха-ха-ха, дзелень, і-га-га!

III. На основі власних спостережень складіть розповідь про життя літнього лісу чи поля, вживаючи звуконаслідувальні слова.

§ 217, Правопис вигуків. Розділові знаки при вигуках

Вигуки, що повторюються або вимовляються протяжно, пишуться через дефіс. Наприклад: \. А то що? Ну-ну! Чого ж ти замовк? (Кроп.). 2. Цю-цю, скажені, схаменіться (Шевч.).

Після вигуку ставиться кома або знак оклику. Наприклад: Бачив Хо таких, ох, бачив (Коцюб.); Аж ген іздалеку у відпо­відь почулося: го-ов! (Тич.).

Примітка. Вигук ой може не виділятися комою в реченнях, що мають пісенний характер. Наприклад: Ой дощів мені треба, дощів, а не поту, бо той піт прилипа до брудної сорочки, як плугатар кінчає роботу (тич.).

Не виділяються розділовими знаками вигуки на початку речення, якщо стоять перед особовим займенником, після яко­го йде звертання. Наприклад: Гей ти, поле колоскове, моло­дість моя (Сос).

0, ой, що стоять перед звертанням і тісно з ним пов'язані інтонаційно, виступають у ролі часток і комою не виділяються. Наприклад: Ой Музо! Ся пісня двусічна, мов зброя, і будить одвагу, й жалю завдає (Л. Укр.).

Після вигуків, що стоять на початку речення і вимовля­ються з виразною окличною інтонацією, ставиться знак окли­ку. Знак оклику ставиться і після вигуків, що виступають еквівалентами окличних речень. Наприклад: 1. А-а! Орлюк? — раптом з'явився на дверях командуючий і привітно посміх­нувся сержантові (Довж.). 2. Здрастуй! — кажу. — Не знаєш, тут старшина? (Тесл.).

Якщо вигук, який стоїть у середині речення, вимовляєть­ся з підсиленням, після нього ставиться знак оклику, а на­ступне слово пишеться з малої букви. Наприклад: 1. А ми! хе! хе! а ми жонаті (Шевч.). 2. Коли тут — лихо мені тяжке! — рознедужався Павло мій (Вовч.).

Завдання. І. Перепишіть речення, вставляючи розділові знаки. По­ясніть значення вигуків о, ой.

1. О мій день золоторунний! Місто це а чи село? (Сос). 2. О вічне людське серце сказав комісар Данило ідучи до свого дому (Янов.). 3. Ой глядіть знову іскорка блисне ти занадто палка моя пісне (Л. Укр.). 4. Ой повірите аж наче жаром сипонуло по спині (Довж.). 5. Ой пташечко голубонь­ко Соломія сплескує руками Нема в тебе кубелечка Ніде тобі сістоньки (Довж.). 6. Ой ви ночі Донеччини сині і розлука і сльози вночі (Сос). 7. О скільки вас в бою шаленім за нас за Комуну лягло (Сос).

II. Складіть речення з вигуками ой, о, ох, ах, щоб вони виражали радість, захоплення, здивування; жаль, біль, страх.

III. Складіть речення з поданими вигуковими фразеологізмами.

Ось воно що, от тобі й раз, ось тобі й на, хай йому цур, була не була, так його.

373.

Запитання і завдання для повторення

1. Яку функцію в мові виконує дієслово бути?

2. Чим відрізняються вигуки від повнозначних і службових слів?

3. Яку роль вигуки виконують у мові?

4. Розкажіть про особливості вживання і правопису вигуків. Наведіть приклади.

5. З якою метою вживаються звуконаслідувальні слова? Наведіть при­клади.