Методичні рекомендації

У першому питанні необхідно описати характерні риси школи федералізму в дослідженні міжнародної інтеграції. Характеризуючи ключові ідеї даного підходу, варто звернутися до творчого спадку його представників – Р. МакКея, Г. Брейлсфорда, Х. Далтона, А. Спінеллі, В. Райкера. Належить визначити головні принципи федералістської моделі міжнародної інтеграції в уявленні прихильників федералізму, пояснити роль, яку вони відводили політичній організації в оформленні інтеграційного об’єднання. Окрему увагу слід приділити висвітленню наступних питань: проект європейської федерації Р. МакКея; Г. Брейлсфорд про причини невдач Ліги Націй, способи вирішення проблем війни та миру; Х. Далтон про перспективи створення світового уряду та моделі федералізації Європи; А. Спінеллі про інституційну структуру та розподіл повноважень між рівнями майбутньої «нової» Європи; В. Райкер про «інституційний торг» у формуванні та діяльності федерації та перспективи «наднаціональних федерацій».

Розгляд другого питання потрібно почати з розгляду праць Д. Мітрані, який заклав основи функціоналістського підходу. Необхідно розкрити зміст постулатів, які лежать в основі класичного функціоналізму. Особливу увагу слід приділити технократичному підходу до функціоналізму Д. Мітрані, його розумінню причин невдачі реалізації проекту Ліги Націй, позиції дослідника щодо співвідношення політичної, економічної, соціальної, науково-технічної складових процесу міжнародної інтеграції, оцінці ним ролі держав та наднаціональних структур у інтеграційних процесах. Далі слід охарактеризувати розвиток функціоналістського підходу у 1950-1960-і рр., пов’язаний із оформленням теорії неофункціоналізму. Треба висвітлити внесок Е. Хааса, Л. Ліндберга, Ф. Шміттера, С. Шейнгольда у становлення та розроблення неофункціоналізму, пояснити їхнє бачення рушійних сил та механізмів інтеграції, особливостей розуміння ними проблеми динаміки, трансформації та стабільності інтеграційної системи.

У третьому питанні слід проаналізувати особливості розуміння міжнародної інтеграції в теорії комунікації. Необхідно пояснити роль, яку відводили її розробники (наприклад, К. Дойч) комунікаційним мережам, інформаційному обміну, спільним цінностям та колективній безпеці у інтеграційному процесі. Доцільно розглянути факторний аналіз К. Дойча умов успішної інтеграції, а також його типологію міжнародних політичних об’єднань. Окремого з’ясування потребує ліберальний міжурядовий підхід (інтерговерменталізм) у дослідженні процесів інтеграції. При цьому належить визначити думку представників даного підходу (наприклад, С. Хофмана) щодо передумов інтеграції, можливість виокремлення її ключового чинника.