Мініатюра

При монастирях існували скрипторії, в яких монахи переписували книги. У добу Меровінгів книги мали вигляд вже не сувою, як у античні часи, а кодексу, тобто зшитку листків, зроблених із телячої шкіри. У книгах періоду Меровінгів майже не було зображень людини і сюжетних ілюстрацій. Зате вони були багато оздоблені орнаментами. Орнамент малювали акварельними фарбами: жовтою, червоною, зеленою, рідко блакитною і бузковою. Особливо гарними робили заголовні літери, Вони нагадували фантастичних пташок і тварин, які були стилізовані під орнамент. Художники в основному використовували орнамент, взятий з декоративного різьблення вівтарів, престолів, саркофагів, або з ковальства. Якщо зображували людину, її постать також перетворювали на орнамент. Прикладом є Євангеліє з Ехтернаха. На кінцях великої заголовної букви зображені фантастичні птахи. Євангеліст Матфей також зображений по орнаментальному принципу. Його постать вписана в хрест, тулово складається з завитків та овалів. Про те, що перед нами зображена людина нагадує лише голова.

Мистецтво доби Каролінгів о хоплює VIII – першу половину ІХ століття. У VIII ст. династію Міровінгів змінила династія Каролінгів. Останні меровінги були слабкими, безвольними королями, влада фактично зосереджувалась в руках їхніх управляючих – майордомів. На початку VIII ст. владу захопив Карл Мартел (Молот), який до того як стати королем також служив майордомом при дворі Меровінгів. Величезний авторитет Карлу Мартелу принесла перемога над сарацинами (арабами) у битві при Пуат’є в 715 р., яка врятувала Європу. Після Карла Мартела правив йог осин Піпін Короткий, а потім найбільш визначний предствавник династії каролінгів – Карл Великий (742-814). За часів його володарювання (768-800) франкська імперія майже всю Європу. Карл Великий був типовою особистістю свого часу. Як і інші варварські королі, він ходив у простому одязі, не розставався з мечем, їздив не в позолоченій кареті, а у возі, запряженому волами. вмів читати, знав латинську мову, але так і не зміг навчитися писати, хоча у всі бойові походи возив із собою письмове приладдя. З усієї сили він намагався бути причетним до культури. При своєму дворі заснував школу, яка називалась академія, яку очолював монах Алкуїн. Завойовницькі руйнівні потенції варварських племен вже були вичерпані, вони почали тягнутися до культури. Але культура була поки що оранжерейною рослиною, яка вирощувалася лише при дворі Карла Великого. При своєму дворі в Аахені він заснував академію, якою керував монах Алкуїн. Найбільшим її досягненнями були рукописні книги.

Архітектура Каролінгів. Характерною ознакою архітектури каролінгського періоду було звернення до пізньої античної архітектури. У цей час переважають центричні будівлі. Головна пам’ятка – собор Карла Великого в Аахені (800р.) являє собою октогон (вісьмикутник) перекритий вісьмигранним куполом. Має обхід з емпорами (галереєю другого поверху). Всередені собор має два яруса. Оздоблений арками, колонами з різьбленими капітелями.

Монументальний живопис. Стіни храмів прикрашались мозаїками і фресками, але вони не набули такого поширення, як у візантійських храмах. До сьогодні їх залишилось небагато. Найкраще збереглась мозаїка в церкві Сен Жермін’ї де Пре (806 р.). В апсиді зображені два ангели, які вказують на Ковчег Нового Завіту. Найкращі фрески збереглись в соборі Св. Стефана в Оксеррі (859р.). Зображені сцени з життя святого.

Доба Каролінгів припадає на період іконоборства у Візантії, тому в трактатах того часу велика увага приділялась живопису. З них дізнаємося, що за часів Карла Великого до зображень на стінах церков ставилися нейтрально: їм не поклонялися, але їх і не знищували. На відміну від візантійських богословів, західноєвропейські богослови не розуміли їх метафізичної сили, тому що вони спирались не на античну, а на варварську латинську традицію, яка не бачила в зображеннях нічого містичного. Тому їм не поклонялися, але і знищували, оскільки вони виконували три функції: 1) дидактичну, 2) виховну – живопис – це німа проповідь, і 3) декоративну значення як прикраса храму. Гонорій Отенський писав: «Живопис створюється по трьом причинам: перша, тому що він література для мирян, друга, щоб будівлю гарно прикрасити, третя, щоб минуле життя в пам’яті воскресити». Карл Великий у своїй праці «Libri Karolini», складеній під впливом монаха Алкуїна, писав майже те саме. Алкуїн заперечував поклоніння іконам, він писав: «Ти поклоняєшся поверхневим квітам, ми, що даємо перевагу Писанню, проникаємо до скритого змісту. Ти чаруєшся розмальованими зображеннями, ми ж милуємося божественним словом» [Муратова К.М. мастера французской готики ХІІ –ХІІІ веков. – М.:Искусство,1988. – С. 89]. Таке ставлення до ікони поступово змінюється: під впливом візантійських богословів, західноєвропейські книжники починають розуміти надприродну силу зображення Господа і необхідність поклоніння іконам.

Мініатюра. Найбільші досягнення мистецтва доби Каролінгів пов’язані з книжковою мініатюрою, яка відходить від орнаментального стилю меровінгів. Постаті святих вже не перетворюються на орнамент, а зображуються за каноном, величезне значення мають символи.

У Парижській національній бібліотеці зберігається Євангеліє Годескалька, прикрашене мініатюрою “Христос у славі”, виконаній за канонами візантійського мистецтва. Христос сидить на троні, як візантійський імператор. За ним зображена розписана стіна. Але про те, що це пам’ятка варварської культури нагадують грубуваті риси обличчя Христа та надто бруната орнаментація тла, на візантійських мініатюрах тло однотонне.

При дворі Карла Великогопрацювала Палацова школа мініатюристів. Для неї характерне наслідування античних традицій. Центральна пам’ятка – Євангеліє Карла Великого Зображені євангелісти в спокійних позах на тлі пейзажу, використана лінійна і повітряна перспектива.

Однією з найкращих па’яток доби каролінгів є Утрехтська Псалтир – перша проілюстрована Псалтир у Західній Європі. Художник проілюстрував 150 псалмів. Кожному псалму відповідав малюнок, всього їх 165. Ілюстрації, розміщені не на окремих листах, а в самому тексті. Це віртуозні малюнки, виконані чорнилом пером динамічними експресивними штрихами. На одному з них зображений Христос, який повергає грішників у пекло. Багато є побутових сюжетів.

Скульптура. У добу Каролінгів статуарна скульптура не набуває поширення, але майстри ІХ–Х ст.ст. вміли робити статуї святих та королів. Основа церковних статуй була дерев’яна; на неї накладали металеві листи. Найвідомішою скульптурою того часу є статуя св. Віри у церкві м. Конка. Свята сидить на троні у скутій позі, простягнувши руки вперед. Її одяг та трон щедро прикрашені дорогоцінними каміннями. Неприродність рухів, скутість пози, грубі риси обличчя і яскрава декоративність роблять цей твір по-дитячому наївним і виразним.