1. При закритих кранах налити у бюретки досліджувану і відому рідини.
2. Відкрити кран бюретки з відомою рідиною і відрахувати кількість крапель n1, що містяться в об’ємі 3 см3. Так само визначити кількість крапель n2 для досліджуваної рідини. Відлік починати при дуже повільному витіканні крапель – не більше, як 5 – 10 за хвилину.
3. Густини рідин ρ1 та ρ2 відомі.
4. Виміряні величини і величини, вказані на установці, занести до табл.23.2.
5. За формулою (23.2) обчислити α..
6. Обчислити абсолютну і відносну похибки визначення коефіцієнта поверхневого натягу α,, вважаючи, що .
Таблиця 23.2
Номер досліду | n1 | n2 | a1 | a2 | r1 | r2 | Dr1 | Dr2 | Da1 | Da2 |
Контрольні запитання
1.Пояснити причини виникнення сил поверхневого натягу, спираючись на молекулярно-кінетичну теорію.
2. Пояснити фізичний зміст коефіцієнта поверхневого натягу.
3. В яких одиницях СІ вимірюється α?
4. Виведіть робочу формулу для визначення α1 методом відриву кільця.
5. Виведіть робочу формулу для визначення α2 методом відриву крапель.
|
|
6. Поясніть від чого залежить коефіцієнт поверхневого натягу?
Лабораторна робота № 24
Визначення коефіцієнта поверхневого натягу рідини і вивчення його залежності від температури за методом максимального тиску в пухирці
Мета роботи - визначення коефіцієнта поверхневого натягу рідини і вивчення його залежності від температури.
Для вивчення залежності коефіцієнта поверхневого натягу α від температури t необхідно виміряти його значення при декількох температурах і побудувати графік залежності α від t.
. Вимірювання коефіцієнта поверхневого натягу в даній роботі проводяться за методом, який базується на вимірюванні максимального тиску, необхідного для виштовхування пухирця повітря з отвору капіляра у рідину.
Обладнання: обладнання для вимірювання коефіцієнта поверхневого натягу; водяний манометр; електропіч; термометр.
Опис установки (рис. 24.1)
Установка для вимірювання поверхневого натягу рідини складається з посудини І із досліджуваною рідиною. Через пробку в посудині проходить скляна трубка 2 з відтягнутим нижнім кінцем, так що вихід крапель з трубки є капіляром.
Трубку 2 встановлюють так, щоб її нижній канал не торкався поверхні рідини. Для утримання сталої температури досліджуваної рідини посудину І розмішують у склянці 3, заповненій водою, яка може розігріватись електропіччю 4. Температура води вимірюється термометром 5. Посудина І за допомогою системи трубок з'єднується з водяним манометром 6 та аспіратором 7. Коли з аспіратора витікає вода, тиск у посудині І знижується, а при деякому його значенні Р, під дією атмосферного тиску Р о, через капіляр в рідину протискується пухирець повітря.
|
|
Різниця Р о - Р = вимірюється водяним манометром 6. Четвертий кінець хрестовини 8 з’єднує всю систему з атмосферою і може бути закритим від атмосфери затискачем 9.
Тиск всередині повітряного пухирця в рідині у момент відриву дорівнює атмосферному Р о. Цей тиск зрівноважується тиском Р над поверхнею рідини у посуді І і тиском Р 1, зумовленим поверхневим натягом. Гідростатичним тиском Р 2=ρ gh, можна знехтувати, оскільки глибина занурення пухирця у рідину є малою. Тому:
.
Теоретично доведено, що тиск у довільній точці пухирця
.
Тиск у пухирці буде максимальним, якщо його радіус R буде мінімальним і дорівнюватиме радіусу капіляра r, тоді
,
. (24.1)