Тема: Розвіток ротової порожнини

Розвіток ротової порожнини та лиця є багатоетапним складним процесом, в якому беруть участь різні ембріональні зачатки. Складність механізмів розвитку органів ротової порожнини визначає високий ризик їх порушення, що зумовлює достатньо високу розповсюдженність щелепно-лицьових вад розвитку. Поява останніх не тільки обумовлює формування косметичних дефектів, але й призводить до порушення найважливіших функцій переднього відділу травного тракту і повітроносних шляхів – ковтання й дихання, а також є причиною дефектів мовної функції.

Актуальність теми. Останніми роками спостерігається тенденція до зростання патологій розвитку ротової порожнини. Щорічно на кожних 100 тис. населення число новонароджених з міжгір'ями губи і неба збільшується на 38%. Розщепнули губи і неба складають 86,9% від всіх вроджених вад розвитку особи. Вівчення закономірностей ембріогенезу органів ротової порожнини та лиця орієнтує студентів–медиків на з”ясування механізмів порушень етапів ембіонального розвитку органів ротової поржнини та лиця. Володіння цією інформацією допомогає не тільки вчасно проводити антенатальну діагностику щелепно-лицьових вад розвитку, але й грамотно та ефективно корегувати патологічні зміни, що виникли, за допомогою методів пластичної хірургії.

Мета навчання. Диференцювати різні етапи розвитку ротової порожнини й лиця, визначати їх сутність і механізми для інтерпретації особливостей будови і функції органів ротової порожнини та лиця, ідентифікувати наслідки порушень їх ембріонального розвитку.

Для цього необхідно вміти (конкретна мета):

1. Виявляти ембріональні джерела й зачатки розвитку ротової порожнини й лиця.Уявляти подальший хід морфогенетичних процесів в ротовій ямці й горловому апараті.

2. Розрізняті етапи розвитку піднебіння і поділу первинної ротової порожнини на власне порожнину рота та носову порожнину.

3. Розуміті морфологічні основи виникнення вад розвитку лиця і органів ротової порожнини.

4. Виявляти ембріональні зачатки язика, знать сутність морфогенетичних процесів, що відбувається в органі, розуміти морфологічні основи виникнення вад розвитку язика.

Для реалізації мети навчання необхідні базисні знання-вміння з основ ембріології та загальної гістології:

1. Знать етапи ембріонального розвитку людини, їх сутність та механізми.

2. Визначати зародкові листки та їх часткі.

3. Диференцювати у гістологічних препаратах багатошаровий плоский незроговілий і багатошаровий плоский зроговілий епітелій, екзокринні залози (білкові та слизові кінцеві відділи, вивідні протоки).

Структура змісту теми. Відповідно з графіком логічної структури розберіть ембріональні джерела й закладки, з яких утворюються верхня і нижня щелепи, щоки, губи, ясна, тверде і м’яке піднебіння. Зверніть увагу на роль горлового апарату в розвитку лиця, ротової порожнини та її органів; розберіть закономірності утворення горлових кишень, щілин, дуг та їх подальшу частку.

З’ясуйте, що горловий апарат закладається в передньому відділі первинної кишки наприкінці першого місяця розвитку і складається з п’яти пар горлових кишень, п’яти пар горлових щілин і такої ж кількості горлових дуг. Горлові кишені є випинаннями ентодерми в бік мезенхіми, що її оточує, у ділянці бічних стінок глоткового відділу первинної кишки. Горлові щілини – це заглиблення ектодерми шийної ділянки зародка в проекції відповідних горлових кишень. Ентодерма горлових кишень й ектодерма горлових щілин зіткаються й формуються перетинки, що розмежовують потовщення мезенхіми – горлові дуги. Таким чином, внутрішня поверхня горлових дуг вкрита епітелієм первинної глотки (ентодерсою), а зовнішня – ектодермою. П’ять пар горлових дуг розташовуються з обох боків головного кінця зародка, причому п’ята пара, що лежить найбільш каудально, має малі розміри і є рудиментарною. У мезенхіму горлових дуг вростають кровоносні судини та нерви, формуються м’язові й хрящові закладки. Горловій апарат у людини є тимчасовим утворенням. У процесі подальшого розвитку горлові кишені, дуги й щілини перетворюються на ряд важливих органів. Так 1-а пара горлових кишень утворює порожнину середнього вуха та слухові труби, 2-а – піднебінні мигдалики, 3-я – нижні прищитовидні залози й частину тимуса, 4-а – верхні прищитовидні залози й частину тимуса. Горлові дуги беруть участь в утворенні зачатків: верхньої та нижньої щелеп, молоточка й коваделка, а також язика й прищитовидної залози (1-а пара), під’язикової кістки, стремінця, шилоподібних відростків (2-а пара), під’язикової кістки (3-я пара), хрящів гортані (4-а пара). 1-а пара горлових щілин перетворюється на зовнішні слухові проходи.

Під час вивчення розвитку лиця й ротової порожнини з’ясуйте, що первісно ектодерма утворює ротову бухту – впинання під мозкові міхури, що нависають. Зіткаючись з ентодермою головного кінця первинної кишки, ектодерма разом з нею утворює глоткову перетинку, що з часом розривається. Ротова бухта служити закладкою первинної порожнини рота. Напрікінці першого місяця внутрішньоутробного розвитку зародка людини вона обмежена зверху лобним відростком, з боків – двома верхньощелепними й двома нижньощелепними відростками. Верхньо- й нижньощелепні відростки формуються з матеріалу першої горлової дуги. Лобній відросток являє собою вкрите ектодермою потовщення мезенхіми на поверхні переднього мозку.

Ніжньощелепні відростки ростуть назустріч один одному, з’єднуються по середній лінії лиця і утворюють закладки для нижньої щелепи та нижньої губи.

У симетричних передньобокових відділах лобового відростка утворюються два впинання ектодерми – носові (нюхові) ямки. Вони ділять лобний відросток на власне лобний, що лежить центрально і парні латеральні та медіальні носові відростки. Носові ямки заглиблюються й прориваються у первинну ротову порожнину, завдяки чому формуються первинні хоани. Верхньощелепні відростки ростуть у медіальному напрямку, зростаються між собою і послідовно з латеральними, а потім з медіальними носовими відростками, які теж з’єднуються між собою. Внаслідок цих морфогенетичних процесів формуються закладки верхньої щелепи та верхньої губи. При цьому медіальні носові відростки, що зростаються, утворюють середню частину верхньої щелепи та верхньої губи й первинне піднебіння. Латеральні носові відростки, зростаючись з верхньощелепними, замикають біляносову щілину і формують край очної ямки. Ділянка лобового відростка над медіальними носовими відростками, що зростаються, підіймається над рівнем лиця – з неї пізніше утворюється спинка та крила носа. Закладки нижньої та верхньої щелеп обмежують первинну ротову порожнину, яка є зачатком дефінітивної порожнини рота та носової порожнини. Розподіл її здійснюється під час формування і зростанню піднебінних відростік, що утворюються на внутрішній поверхні верхньощелепних відростів. Поступово язик переміщується донизу, а піднебінні відростки підіймаються та зростаються вздовж середньої лінії (вторинне піднебіння) і з первинним піднебінням. Таким чином, на 10-у тижні ембріонального розвитку формуються закладки твердого і м’якого піднебіння, язичок, остаточна ротова й носова порожнини. Водночас носова перегородка, що росте від даху порожнини носа до піднебінних відростків, ділить носову порожнину на дві половини і формує остаточні хоани.

Слід також враховувати, що первинна ротова порожнина сполучається із зовнішнім середовищем широким первинним ротовим отвором, кутки якого майже доходять до латерально розташованих закладок зовнішнього вуха. Поступово кутки отвору рота зростаються, формуються щоки. На краях отвору виникає смужка епітеліального потовщення підковоподібного вигляду – вестибулярна пластинка. У ній утворюється жолобок, що відокремлює губи й слизову оболонку щок від ясен. З порожнини жолобка утворюється присінок рота.

У процесі гістогенезу з шкірної ектодерми диференціюється епітелій слизової оболонки присінка рота. Епітелій власне ротової порожнини розвивається з вистелення передньої кишки, джерелом якого є прехордальна пластинка. Мезенхіма є джерелом розвитку волокнистої сполучної тканини слизової оболонки і кісткової тканини органів порожнини рота. Мезодермальні клітини першої та другої горлових дуг формують жувальні та мімічні м’язи лиця.

Розглядаючи механізм розвитку нижньої й особливо верхньої щелепи, а також розподіл первинної ротової порожнини на остаточну ротову і носову порожнини, з’ясуйте можливість виникнення таких щелепно-лицевих вад розвитку, як однобічне, двобічне та серединне розщеплення губ (“заяча губа”), розщеплення верхньої щелепи, серединне, однобічне та двобічне розщеплення піднебіння (“вовча паща”) тощо. Запам’ятайте, що критичний період розвитку щелепно-лицевої ділянки зародка відповідає 4-8 тижням внутрішньоутробного розвитку.

З’ясуйте, що у процесі ембріогенезу язик утворюється з чотирьох зачатків, що зростаються: непарного язикового горбка, 2-х бічних язикових горбиків і скоби. Непарній горбок виникає як потовщення на середній лінії між 1-ою та 2-ою горловими дугами. З нього утворюється невелика частина спинки язика, що лежить спереду від сліпого отвору. Парні бічні горбки розвиваються на внутрішній поверхні першої горлової дуги; зростаючись, вони утворюють більшу частину тіла та кінчик язика. Корінь язика формується зі скоби – потовщення слизової оболонки, розташованого позаду сліпого отвору на рівні 2-ої, 3-ої та 4-ої горлових дуг. М’язі язика, що утворені посмугованою скелетною м’язовою тканиною є похідними міотомів потиличних сомітів. Розвіток язика з матеріалу кількох горлових дуг, кожна з яких іннервується своїм власним нервом (трійчастим, лицевим, язиково-глотковим та блукаючим), пояснює складну систему його іннервації. Порушення механізму розвитку може призвести до таких вад, як роздвоєний язик, подвоєний язик худе.

Теоретічні питання, на підставі яких можливе виконання цільових видів діяльності:

1. Функціональне значення органів ротової порожнини.

2. Структурі, які беруть участь у розвитку лиця та порожнини рота, ембріональні джерела їх розвитку.

3. Склад і частка горлового апарату.

4. Хід морфогенетичних процесів у максилярних відростках першої горлової дуги, формування первинної порожнини рота.

5. Формування остаточної ротової порожнини та порожнини носа.

6. Механізми виникнення вад розвитку лиця й органів ротової порожнини.

7. Джерела розвитку язика, можливі ваді його розвитку.

Обов’язкова література:

1. Луцик О.Д. Іванова А.Й., Кабак К.С. Гістологія людини. – Львів: Мір, 1992.- С. 247–258.

2. Гістологія \ Під ред. Афанасьева ю.І., Юріной н.А. – М.: Медицина, 1999. – С.514-523.

3. Дельцова О.І., Чайковський ю.Б., Геращенко с.Б. Гістологія та ембріогенез органів ротової порожнини. – Івано-Франківськ, 1999. – Ч.1. – С. 6-14.

Додаткова література:

1. Биков В.Л. Гістологія і ембріологія органів порожнини рота людини. – Спб.: Спеціальна література, 1996. – С. 151-160.

2. Гістологія/Черінь ред. Улумбекова Е.Г., Чернишева Ю.А. – М.: ГЕОТАР, 1997. – С. 557-564, 576-577, 606-610.

3. Гістологія, цитологія і ембріологія. Атлас / Під. ред. Волкової о.В., Елецкого Ю.К. – М.: Медицина, 1996. – С. 312-315.

4. Контрольні питання:

1. Який механізм розвитку незарощення верхньої губи?

2. Що таке повне, неповне, одно- і двостороннє розщеплювання верхньої губи?

3. Які основні форми незарощення неба, механізм розвитку?