Правопис сполучників

1. Складні сполучники, утворені від інших частин мови, пи­шуться разом: адже, зате, начебто, отож, ніж, аніж, якщо, як­би, мовбито, немовби, наче, начеб, начебто, ніби, нібито, тобто, притому.

Примітка. Сполучники проте, зате, притому, причому, тож, теж, щоб, якби, якже, якщо, які пишуться разом, слід відрізняти від однозвучного поєднання повнозначного слова з часткою або прийменником.

2. Сполучник як службова частина мови виконує синтаксичну функцію поєднання членів речення або окремих речень, однозвучні сполучення слів виступають членами речення, і до них можна по­ставити питання. Пор.: Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить —я всі кайдани розірву (Тич.). — Неба тут було так багато, що очі тонули в нім, як в морі, та шукали, за що б то зачепитись (Коц.); Якби я турбувавсь завжди про себе, вже б онімів давно від самоти (Павл.) — Як би йому, Данилові, хотілося зараз із веслом у руці сісти за свій вербовий човен (Стельм.).

3. Якщо частки би(б), же(мс) зберігають підсилювальне зна­чення, то вони пишуться окремо: або ж, адже ж, але ж, коли б, хоча б, хоч би.

4. У складених сполучниках усі компоненти пишуться окремо:

так що, через те що, замість того щоб, з тим щоб, незважаючи на те що, дарма що, задля того щоб, після того як, в міру того як.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: