2015-09-06
1213
На початку 16 ст. німецькі землі й надалі залишалися складовою частиною та основою священної Римської імперії німецької нації (така назва з 1486 р.)
За формою правління Німеччина була монархією. Король мав прао коронуватися як імператор, навіть без дозволу папи римського. Проте імператорська влада була неспроможна згуртувати політично роздроблені землі Німеччини. На початку 16 ст. вона складалась з окремих земель: курфюрств, герцогств, маркграфств, графств, тощо, на чолі яких були незалежні правителі – світські князі, які ворогували між собою. Князі мали свої закони і військо, вели війни, укладали мир, могли судити і карати своїх підданих. Чимало німецьких земель належало церкві – т. зв. духовним князям.
Країна не мала загального політичного й культурного центру, спільних органів управління, армії, системи фінансів. Єдиним загальноімперських дорадчим органом був рейхстаг, який з 1485 р. скликався щорічно. Рішення рейхстагу після схвалення імператором набули сили закону.
Німеччина славилась як країна міст, яких на початку 16 ст. тут було близько 3 тис. У містах уся влада належала патриціату. Середні і дрібні городяни становили бюргерську опозицію, яка боролася за участь в управлінні містом. У найважчому становищі були найбідніші жителі – плебеї.
У Німеччині с/г залишалось феодальним, а в місті на початку ХVІ ст. вже почали поширюватися капіталістичні відносини. В ремесла проник торгово-лихварський капітал. Почала складатись розсіяна мануфактура. Дрібний виробник почав працювати на скупщика. У кораблебудуванні і гірничій промисловості складається централізована мануфактура.
У гірничій справі Німеччина стояла на першому місці в Європі. Попит на метали вимагав нових капіталовкладень. З‘явились фірми Фуггерів, Гохштеттерів, що викупили у імператора гірничу регалію. Вони ж проникли в Австрію, Чехію, Угорщину. Німеччина ще зберігала своє становище в сухопутній торгівлі.
Політична роз‘днаність земель теж не сприяла господарству. Південнонімецькі міста більше тяжіли до Італії. Капіталістичні відносини поступово впливали і на селянство. Все більше вирощувалось льону, технічних і продовольчих культур. Проник на село і лихварський капітал.
Землевласники збільшували старі селянські повинності і створювали нові – при вступі в шлюб, в спадщину, при спродажі майна.
