Днів». Крах імперії Наполеона

У 1814 р. Людовік 18 змушений був оголосити конституційну хартію, якою закріплювалось політичне панування великих землевласників і залишалась за королем велика влада. але при дворі посилювався вплив крайніх роялістів,які мріяли про повне відновлення абсолютизму і повернення втрачених маєтків. Духівництво відкрито засуджувало тих, хто в роки революції придбав церковні й емігрантські землі. Селяни побоювались, що відновляться феодальні повинності. Наполеон сподівався повернутися до влади. 1 березня 1815 р. він з 1000 чоловік гвардії висадились на півдні Франції і рушив на Париж. Вислані проти нього війська перейшли на його сторону. Бурбони втекли, і 20 березня Наполеон знов зайняв престол. Але проти його імперії було створено нову 7 коаліцію, до якої ввійшли Англія, Росія, Австрія, Пруссія, Швеція, Іспанія та інші держави. Союзники мали велику перевагу в силах. Довгі війни вже виснажили ресурси Франції, а населення її було розчароване наміром Наполеона зберегти деспотичний режим імперії. 18 червня наполеонівська армія була остаточно розгромлена англійськими і прусськими військами недалеко від Брюсселю, під селищем Ватерло о. 22 червня, після стоденного правління, Наполеон змушений був зректися престолу, а після цього здався в полон і був засланий на острів Св. Єлени. Так закінчились наполеонівські війни.

Незгоди серед правлячої верхівки коаліції і короткочасне - «Сто днів» - повернення Наполеона до влади вже були неспроможні нічого змінити.