2015-09-06
230
Вмикають живлення фотоелектроколориметра. Для побудови калібрувального графіка в шість пронумерованих колб на 50 мл вносять відповідно 2.5; 5; 7.5; 10; 12.5; 15 мл стандартного розчину купруму, додають в кожну колбу 10 мл 5 %-ного розчину аміаку і доводять об'єм кожного розчину до 50 мл дистильованою водою. Через 10 хв приступають до вимірювань.
Для вибору світлофільтра розчин, що має найінтенсивніше забарвлення, фотометрують відносно розчину порівняння (води), з усіма світлофільтрами (крім № 1 і 2) по черзі, записуючи результати вимірювань в таблицю:
| № світлофільтра | |||||||
| А, оптична густина |
Для роботи вибирають світлофільтр, якому відповідає найбільше значення оптичної густини.
З вибраним світлофільтром фотометрують всі приготовані стандартні розчини аміакату купруму відносно розчину порівняння, який містить 5 мг купруму. Якщо вміст купруму в фотометрованому розчині менший, ніж в розчині порівняння, то використовують зворотній порядок вимірювань: фотометрований розчин умовно приймають за розчин порівняння, встановлюють по ньому оптичний нуль приладу і по відношенні до нього вимірюють оптичну густину розчину з вмістом 5.0 мг Сu2+. Знайдене значення оптичної густини беруть зі знаком "мінус". Вимірювання для кожного розчину повторюють не менше 3 разів. Поєднання прямого (Со > Cx) і зворотнього (Со < Сх) порядків вимірювань в диференційному методі називають двостороннім диференціюванням.
Результати вимірювань записують в таблицю:
| № колби | Вміст Сu2+, мг/50 мл | Товщина кювети l, см | А1 | А2 | А3 | Асер. | Асер. на 1 см |
| 1. … |
На міліметровому папері будують графік залежності: відносна оптична густина – вміст Сu2+, мг/50 мл.
Для визначення купруму (ІІ) в досліджуваному розчині в мірну колбу на 50 мл вносять певний об'єм цього розчину, доливають 10 мл 5 %-ного розчину аміаку і доводять об'єм розчину до риски дистильованою водою. Приготований розчин через 10 хв фотометрують відносно розчину порівняння, який містить 5.0 мг купруму (ІІ), використовуючи при необхідності засоби двостороннього диференціювання. Вимірювання повторюють не менше 3 разів. Користуючись калібрувальним графіком визначають вміст купруму (ІІ) в досліджуваному розчині (в мг/л). Після закінчення роботи вимикають електроживлення приладу, миють кювети і колби.
