Прощание

Прости меня жизнь, я больше не могу бить с тобой. Я хочу умереть, я хочу к нему, бить с ним видь жизнь без него, мне в этом мире жизнь не нужна. Мне нужна эго любовь, а не отвержение. Его ласка, а не холод каторим он наполняет меня каждую минуту. Его любовь хоть капля для того, что б я не умерла от истощения. Но я умираю, потому что ему жалко даже капли своей любви для меня. Я понимаю, что мне не зачем больше жить видь он бил моей жизнью. А я так хотела так мечтала, видь, у меня тоже били мечты, били надежды воспоминания. А теперь у меня нет ничего тока пустота и отвержения.

Прости меня жизнь и все те, кто били в моей жизни друзья родственники семя, учителя никто из вас так и не сумел помочь моему сердцу забить. Никто из вас не понимал, что такое по настоящему любить. Может, знали, но никогда не умели понимать и чувствовать боль других, а я могла. Я дышала вашей болью, а убивала меня своя. И вот я знаю, что уже не увижу рассвета, я улыбаюсь, и улыбаюсь, потому что я буду там, где нет боли, а тока свет.

Прости меня жизнь, но я так и не научилась, жить тобой тока ним и он меня, и погубил, но я этому очень рада потому-то любовь это единственное чувство, которое я когда-то ощущала.

Прощай и помни меня как человека как хорошева человека милова, теплова ласковова, а главное помни меня как человека, которой умел любить…

P/S «Дівчинка із голубими оченятами»

25.03.11

Ти живеш і незважаючи на біль ти сильна але рано чи пізно прийде та мить коли ти відчуєш себе лишнім в цьому світі

Ти трималась добре чекала й вірила що він прийде а він не прийшов. Тоді ти залишилась одна. Закриваючи своє обличчя руками ти ридала мов дитина, а боляче було мов дорослій. Така маленька а з неї вже знущається життя, вже нанесені перші удари а ти ж ще зовсім малятко тобі так потрібна ласка і тепло але цього не має. Нема кому тебе пригорнути, нема сказати що болить, навіть немає на кого опиратись. Іти одна стараєшся вижити у цьому житті але ти зовсім маленька.

Пройдуть роки із цієї малечі виросла дівчина не людина а крига холодна і неприступна але в глибині душі все-таки така малеча.

Сьогодні вона померла пригнула з будівлі залишивши маленьку записочку. В якій усе було ясно.

(Стомилась жити і боляче було через те що ніхто не зміг полюбити таку хорошу дівчинку як я)

Здається жила встала і пішла так чому намагалась полетіти але зірвалась.

Смерть тієї дівчинки не пройшла не помітно над її словами задумались багато людей. Але ніхто із них не поверне цієї дівчинки, вона була такою непомітно серед них, мов маленька сіра мишка яка забилася в куточок і чекала на диво вірила що буде щасливою. А їй ж лише було 15 малеча зовсім а душа уже побита від життя, серце пробите наскрізь із нього давно познущалась любов. Малеча, хороша і така добра душою чому ж пішла невже стомилась вірити у те чого не має і не буде. Невже не залишилось надії лиш відчай і біль скорбота. Вона для нас утрата але через рік два її забудуть і вона так і залишиться сірою мишкою на чорному тлі життя.

Сіра мишка на чорному тлі життя……….

P/ S Дівчинка із голубими оченятами …..

13.02.11