Характеристика типів управління інвест.стратегією

На вибір стратегії впливає тип управління – пасивний та активний.

Пасивне управління характерне для консервативних та помірковано-агресивних інвесторів. Воно передбачає створення добре диверсифікованих портфелів цінних паперів, для яких можна з високою точністю розрахувати дохідність, ризик і ліквідність. Головними цілями пасивного управління є захист вкладень від інфляції та отримання гарантованого доходу за мінімального рівня ризику й низьких витрат на саме управління.

За пасивного управління під час інвестування в акції найбільш розповсюджена стратегія “ купив –і тримай”. ЇЇ особливість полягає у тому, що ефективність стратегії дуже залежить від рівня оцінки та обраного періоду часу.

Необхідно чекати більше трьох років. Перш ніж повернути вкладений капітал. Для цього потрібно три роки не купувати акцію, потім придбати її та через півроку продати. Тож можна зробити висновок, що вміння чекати й розраховувати свої дії є основною запорукою успіху.

За пасивного управління розповсюдженою є також стратегія індексного фонду. Вона базується на тому, що структура портфеля має відбивати рух обраного фондового індексу, який відображає стан усього фондового ринку або окремих його сегментів. Види цінних паперів та їхня частка визначаються так, як і за розрахунку індексу. Головне завдання інвестора – відтворити у своєму портфелі структуру ринку з періодичним його корегуванням через півроку або рік. Управління здійснюється за відхиленнями структури портфеля від структури індексу.

Активне управління передбачає ретельний моніторинг ринку. Оперативне придбання фін.інструментів, які відповідають цілям інвестування. А також швидку зміну структури портфелю. Інвестор використовує цю стратегію тоді, коли намагається отримати дохідність вищу або середньоринкову. Активне управління потребує значних витрат. Тому що воно пов’язане з інформаційно-аналітичною підготовкою рішень, придбанням і розробленням власного програмно-технічного й методичного забезпечення. Саме тому цю стратегію обирають тільки ті інвестори, які мають достатній капітал і високопрофесійний персонал.

Практика країн з ринковою економікою доводить, що саме система стратегічного управління є дієвим інструментом для розвитку інвестування.