Кіт заліз у черевик –
Він до того вже привик.
Спати там – одне добро,
Наче гусяче перо.
Цілий день наш кіт сидить.
На дворі мороз тріщить.
Про мишей забув Мурко.
П’є на кухні молоко.
Став здоровий, наче бик,
Знов лягає в черевик.
Спить і лапами трясе,
Може хтось його несе...
Кіт мандрує десь вві сні,
Шиє чоботи нові,
Бриль, штани, нові стрічки,
Гарні дуже сорочки.
Шпагу десь собі придбав –
І царем котячим став.
Ось і військо вже зібрав
І кудись помандрував.
Сон би ще його водив,
Та Данилко розбудив:
„Ой, морока нам з тобою,
Миші бігають юрбою.
Спиш, лінивий, день при дні.
Навіть соромно мені”.
„Не сварися, друже мій,
І корити теж не смій.
Дай поспати вдень мені –
Я мишей ловлю вві сні