Умій почекати

Жили собі брат і сестра - Півник та Курочка. Побіг Півник у садок та й почав клювати зеленісіньку смородину, а Курочка й каже йому:

- Не їж, Півнику! Почекай, поки смородина достигне. Півник не послухався, клював та й клював і наклювався

так, що насилу додому дійшов.

- Ох! - кричить Півник. - Лишенько моє! Боляче мені, сестричко, боляче!

Напоїла Курочка Півника м'ятою, приклала гірчичник, - і пройшло.

Видужав Півник і пішов у поле; бігав, стрибав, зігрівся, спітнів і побіг до джерельця пити холодну воду, а Курочка йому гукає:

- Не пий, братику, почекай, поки не прохолонеш!

Не послухався Півник, напився холодної води, - і тут почала трусити його лихоманка; насилу його Курочка додому довела.

Побігла Курочка до лікаря, прописав лікар Півникові гірких ліків, і довго пролежав Півник у ліжку.

Поки хворів Півник, вже й зима настала. Видужав він і бачить, що річка льодом укрилася. Схотілося Півникові на ковзанах покататись: а Курочка йому й каже:

- Почекай, Півнику! Дай річці зовсім замерзнути, тепер ще лід дуже тонкий, втопишся.

Не послухався Півник сестри: покотився по льоду; лід проломився, а Півник - шубовсь у воду! Тільки того Півника й бачили.

За К. Ушинським