2015-10-16
648
Поняття злочинності є центральною категорією науки кримінології. Кримінологія вивчає осіб, які вчинили злочини, криміногенні чинники, різні аспекти протидії злочинності, проте саме поняття злочинності цементує її предмет і дозволяє говорити про специфічність та самостійність даної науки. Багато наук кримінального профілю досліджують юридичні аспекти злочину, але злочинність як соціальний феномен вивчає саме кримінологія.
Слід зазначити, що серед науковців немає єдиної думки щодо сутності та визначення феномену злочинності. Дослідження різних поглядів на проблему злочинності в кримінологічній літературі радянського та пострадянського періодів дозволяє серед значної кількості підходів до її вирішення виокремити два основні (В.М. Дрьомін):
1) визначення злочинності на підставі формальних ознак злочину з метою її подальшої кількісно-якісної інтерпретації;
2) сутнісно-змістовні визначення злочинності з метою дослідження її як відносно відокремленої соціальної системи (підсистеми), якій притаманні властивості самодетермінації та самовідтворення.
|
|
|
Студенти повинні знати та вміти пояснювати ознаки злочинності (відносну масовість злочинності, соціальність, історичну мінливість, системність та зв'язок з нормами кримінального права), а також її специфічні характеристики (суспільну небезпечність, нормативність, здатність до розширеного самовідтворення тощо).
Для обговорення студентам пропонується визначення злочинності як відносно масової, історично мінливої деструктивної форми соціальної активності, що реалізується в системі заборонених кримінальним законом діянь, які вчиняються на певній території за певний проміжок часу.
У кримінологічній науці виділяють такі функції злочинності:
1) економічна (полягає в перерозподілі економічних доходів на всіх рівнях існування суспільства);
2) політична (полягає у взаємному впливі держави та злочинності);
3) новаторська (нові суспільні відносини, досягнення науки і техніки стають об'єктом або способом злочинних посягань);
4) інтегративна (приналежність до кримінального середовища інтегрує так само, як і прагнення громадян захиститися від злочинних посягань);
5) культурологічна (вплив кримінальної субкультури на свідомість та світосприйняття у суспільстві, формування кримінальної психології).
При дослідженні сучасного стану злочинності в Україні та світі студенти повинні вміти аналізувати основні її показники.
Стан злочинності, як і будь-яка статистична система, визначається кількісними та якісними показниками.
Стан злочинності – кількісно-якісний показник, що характеризує розподіл злочинності в просторово-часових рамках конкретного суспільства, її основні закономірності та характеристики.
|
|
|
Рівень злочинності – загальна кількість скоєних злочинів та осіб, які їх вчинили, за певний проміжок часу в країні або в її окремому регіоні (області, районі, місті).
Уявлення про рівень злочинності в державі за роки незалежності можна скласти з таких даних:
| Рік | Кількість заяв | Кількість зареєстр.злочини (у % до заяв) | Кількість осіб, що вчинили злочини (у % до зареєстр.злоч.) |
| 608 440 | 405 516 (66,6) | 128 115 (31,6) | |
| 1 004 626 | 480 478 (47,8) | 145 151 (30,2) | |
| 1 092 685 | 539 299 (49,4) | 187 855 (34,8) | |
| 1 144 350 | 571 891 (50) | - | |
| 1 256 241 | 641 860 (51,1) | - | |
| 1 816 876 | 617 262 (33,9) | 281 164 (45,5) | |
| 1 247 948 | 589 208 (47,2) | 284 264 (48,3) | |
| 1 299 712 | 575 982 (44,3) | 272 236 (47,3) | |
| 1 345 875 | 545 416 (40,5) | 263 676 (48,3) | |
| 1 409 418 | 553 594 (39,3) | 272 931 (49,3) | |
| 1 715 356 | 503 676 (29,4) | 253 080 (50,2) | |
| 1 714 724 | 450 661 (26,3) | 254 936 (56,6) | |
| 2 269 477 | 259721 (46,7%) | ||
| 2 325 600 | 520105 (22,4) | - | |
| 2 400 000 | 485 700 (20,2) | 237 200 (48,8) | |
| 2 612 190 | 420 900 (16,1) | 214 507 (51%) | |
| 2 851 384 | 401 293 (14,1) | 214 093 (53,4%) | |
| 2 874 355 | 384 424 (13,4) | 207 740 (54%) | |
| 2 907 335 | 434 678 (14,9) | 212 090 (48,8%) | |
| 3 139 173 | 500 902 (16) | 226 385 (45,2%) | |
| 3 346 539 | 515 833 (15,4) | 225 517 (43,7%) |
Коефіцієнти злочинності – співвідношення кількості злочинів і осіб, які їх вчинили, до чисельності населення країни або її відповідного регіону з розрахунку на заздалегідь обумовлену кількість населення (на 100 тис., 10 тис., або на 1 тис. осіб).
Виділяють два види коефіцієнтів злочинності:
1. Коефіцієнт інтенсивності злочинності (або коефіцієнт за фактами) – співвідношення кількості злочинів до заздалегідь обумовленої чисельності населення регіону. Визначається за формулою:
Кіз=Кз/Чн*ЗОЧН,
де. Кз – де кількість злочинів; Чн – чисельність населення регіону; ЗОЧН – заздалегідь обумовлена чисельність населення.
2. Коефіцієнт злочинної (кримінальної) активності населення (або коефіцієнт за особами) – відношення числа осіб, які скоїли злочини, до заздалегідь обумовленої чисельності населення регіону у віці від 14 років. Визначається за формулою:
Кзлоч.акт=Кзлоч/Чн від 14 років*ЗОЧН,
де К злоч – кількість осіб, які скоїли злочини; Чн – чисельність населення регіону; ЗОЧН – заздалегідь обумовлена чисельність населення.
Обидва вказані коефіцієнти можуть бути розраховані по відношенню як до злочинності в цілому, так і до окремих видів (груп) злочинів.
Структура злочинності – співвідношення окремого виду або групи злочинів до всієї маси злочинності у тому або іншому регіоні за конкретний період. Визначає будову злочинності, її внутрішній склад і характеризує злочинність з якісного боку. Виражається у відсотках та розраховується за формулою:
Сз=Взл/З*100%,
де З – вся злочинність, Взл – вид (група) злочинів.
Структура злочинності може бути побудована за різними груповими підставами: 1) соціально-демографічними; 2) кримінально-правовими; 3) кримінологічними.
Динаміка злочинності – показник, що відображає її рух/розподіл у часі (зростання, зниження, стабілізація). Даний показник є комплексним, що характеризує злочинність з кількісного та якісного боків, оскільки зміна злочинності впродовж певного часу визначається шляхом встановлення рівня і структури злочинності теперішнього часу або іншого періоду до рівнів і структури за попередні періоди.
При дослідженні злочинності в динаміці використовують декілька видів аналізу: поточний (співставлення даних про злочинність за рік з даними за попередні роки); систематичний (злочинність аналізується послідовно по роках, при цьому виділяються часові періоди (п'ятирічні, десятирічні) або періоди, що відповідають певним етапам розвитку суспільства, – перебудови, реформи тощо); аналіз сезонних коливань, якщо в цьому є необхідність (курортні міста, туристичні центри, поселення, для яких характерна сезонна міграція).
|
|
|
Географія – закономірність поширення злочинності в просторі. Студенти повинні вміти пояснювати загальну тенденцію, що склалася в Україні вже досить давно та існує зараз: рівень злочинності знижується з південного сходу до заходу.
Екологія – закономірності розподілу злочинності залежно від середовища перебування (наприклад, даний показник вивчає вплив урбанізації на рівень злочинності).
Геометрія злочинної поведінки (кримінальна топологія) – індивідуальний показник, що розглядає, як фізичні характеристики середовища, місце, час, спосіб, обстановка впливають на вчинення злочину.
Ціна злочинності – розмір шкоди, заподіяної злочинністю суспільству (це економічні, моральні, соціальні та інші небезпечні або шкідливі наслідки). Ціна злочинності виражається в прямих та непрямих збитках, що нанесено суспільству. Прямі збитки майнового (матеріального характеру) обчислюються в грошовому вираженні. До непрямих збитків від злочинності відносять кошти, що витрачає держава на протидію злочинності (наприклад, утримання місць позбавлення волі, фінансування програм запобігання окремим видам злочинності тощо).
При вивченні даної теми студенти повинні знати, що зареєстрована злочинність не відображає справжню криміногенну ситуацію в країні, оскільки більшість злочинів знаходяться поза офіційною статистикою, тобто є латентними (за даними різних вчених їх кількість сягає двох третин, а часом і трьох чвертей від загального числа зареєстрованих злочинів в країні). Латентна злочинність – це сукупність прихованих, неврахованих, незареєстрованих у встановленому порядку злочинів. У кримінології видяліють три види латентності: природну, штучну та суміжні ситуації. В залежності від рівня латентності усі злочини умовно можна розділити на три групи: 1) злочини з високим рівнем латентності (корупційні злочини); 2) злочини з середнім рівнем латентності (крадіжки); 3) злочини з низьким рівнем латентності (вбивства, тяжкі тілесні ушкодження).
|
|
|
Слід уміти застосовувати різні методи розрахунку латентної злочинності, зокрема: віктимологічні опитування населення; опитування експертів у галузі попередження злочинності та населення в цілому; економічний аналіз діяльності підприємств під час виробництва продукції у порівнянні з кількістю сировини та енергії, що ними споживається; статистичний (розрахунок індексу латентності) тощо.
Література:
1. Березовський А. А. Сучасні тенденції злочинності в Україні: кримінологічний аналіз / А. А. Березовський // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. – 2009. – Вип. 46. – С. 341-346.
2. Гилинский Я. И. Девиантность, преступность, социальный контроль. Избранные статьи / Я. Г. Гилинский. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 322 с.
3. Джужа О. М. Основні показники злочинності: міжнародний і вітчизняний досвід / О. М. Джужа, В. В. Василевич, О. Г. Кулик // Вісник Верховного Суду України. – 2012. – № 1. – С. 37-42.
4. Дрьомін В. М. Злочинність як соціальна практика: інституціональна теорія криміналізації суспільства / В. М. Дрьомін: монографія. – Одеса: Юридична література, 2009. – 616 с.
5. Дрьомін В. М. Інституціональна методологія дослідження механізму відтворення злочинності / В. М. Дрьомін // Правове життя сучасної України: Матер. міжнар. наук. конф. проф.-викл. складу (20-21 травня 2011 р., м. Одеса), 2011. – Т. 2. – С. 264-266.
6. Дрьомін В. М. Праксеологічний підхід до пізнання злочинності / В. М. Дрьомін // Шлях до кримінології: пам'яті Анатолія Петровича Закалюка: зб. матер. 2010. – С. 104-126.
7. Зелинская Н. А. Международные преступления и международная преступность / Н. А. Зелинская. – О.: «Юридична література», 2006. – 365 с.
8. Злочинність в Одеській області: Доповідь / Держкомстат України. – Одеса: ГУСОО, 2010. – 15 с.
9. Злочинність в Одеській області: Доповідь / Держкомстат України. – Одеса: ГУСОО, 2012. – 15 с.
10. Злочинність: поняття та види / П. Д. Біленчук, А. П. Гель, М. Т. Задояний, Л. В. Мошняга // Економіка, фінанси, право. – 2010. – № 11. – С. 28-31.
11. Ігнатов О. М. Щодо рівня злочинності в Україні в цілому та рівня кримінального насильства зокрема / О. М. Ігнатов // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 2. – С. 289-295.
12. Квашис В. Цена преступности как криминологическая проблема / В. Квашис // Уголовное право. – 2008. – № 6. – С. 94-102.
13. Кулик О. Г. Злочинність в Україні: тенденції, закономірності, методи пізнання: монографія / О. Г. Кулик. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 288 с.
14. Литвак О. Латентна злочинність: деякі аспекти // Право України. – 2003. – № 12. – С. 63-64.
15. Лунеев В. В. Преступность ХХ века: мировые, региональные и российские тенденции / В. В. Лунеев; [2-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 912 с.
16. Олькова О. А. Тенденции преступности в России и Украине: сравнительное криминологическое исследование / О. А. Олькова // Актуальные проблемы правоведения. – 2011. – № 4. – С. 103-106.
17. Оноколов Ю. П. Возникновение понятия латентности преступлений в российской криминологии / Ю. П. Оноколов // Закон и право. – 2010. – № 8. – С. 62-66.
18. Попович В. Теоретико-методологічний рівень розробки проблеми латентності злочинів / В. Попович // Право України. – 1999. – № 11. – С. 106-111.
19. Преступность среди социальных подсистем. Новая концепция и отрасли криминологии / под ред. докт. юрид. наук, профессора Д. А. Шестакова. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2003. – 353 с.
20. Сосніна О. Злочинність як об'єкт кримінологічного дослідженя / Ольга Сосніна // Публічне право. – 2011. – № 4. – С. 379-386.
21. Сташис В. Основні тенденції сучасної злочинності в Україні / В. Сташис // Ежегодник украинского права: сб. науч. трудов. 2009. – № 1. – С. 229-247.
22. Тимчук О. Л. Злочинність у сучасному світі: кримінологічний аналіз / О. Л. Тимчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2010. – № 11. – С. 84-91.
