Серпня - День пророка Іллі

Святого Іллю вважають одним із найбільших пророків Старого Заповіту. Родом із Палестини ІХ століття до Різдва Христового. За переказами, коли майбутній пророк народився, його батько побачив видіння, що достойні мужі вітали дитину, пеленали його вогнем і годували полум’ям. Своє життя Ілля присвятив служінню Богові, жив здебільшого у пустелі, постив та молився. За свою службу на славу Бога був живим узятий на небо у вогненній колісниці.

За народною міфологією, Ілля є наступникомгромовика Перуна, повелителем дощів, грому і блискавок. За давніми віруваннями, він, сердитий та строгий, роз’їжджає на своїй колісниці і карає неправедних: «Грім гримить, то Ілля по небесному мосту в огненній колісниці їде». Одночасно Ілля уособлює щедрість і родючість. Його молитви, згідно із Святим Письмом, повертали людей до життя.

Існує народна легенда, що коли нечиста сила повстала проти Бога, то Господь наказав Іллі прогнати її з неба. З того часу Ілля ганяється за бісами і пускає в них огненні стріли: громи і блискавку.

На день пам’яті Іллі традиційно йде дощ. Він вважається благодатним, і якщо вмитися ним, то можна зцілитися від хвороб і прокази. На Іллі зазвичай бувають «горобині ночі» – нічні грози з блискавкою та громом: буревії такі сильні, що й птахам заснути не дають. Під час грози забобонні люди відганяють від себе котів і собак, вірячи, що в цих тваринах ховається нечиста сила. Якщо в цей час грім запалить хату, то таку пожежу нічим погасити не можна, бо ж «як Бог запалив, то чоловік не погасить!» Під час грози селяни запалювали перед образами свячену свічку, аби вберегти оселю від грому.

В одній із народних колядок співається про Іллю, як він ходить полями з житяною пугою¹ в руці:

Ходить Ілля на Василя,

Носить пугу житяну,

Куди махне, жито росте.

Жито-пшениця, всяка пашниця.

Після цього дня перестають купатися: «Ілля воду остудив», «До Іллі мужик купається, а з Іллі з водою прощається». Від цього дня встановлюється помірне тепло, день скорочується, а ніч – подовжується.

Після Іллі починається озимий посів жита і пшениці. «На Іллі новий хліб на столі» – селяни в цей час випікають урочистий хліб – караван із першого врожаю, який розрізали і роздавали строго у порядку від найстаршого до наймолодшого члена сім’ї.

________________

¹ атрибут святого Іллі в народних піснях, його магічна палиця.

Народні прикмети на свято Іллі:

o Якщо зранку хмарно, то сівба повинна бути рання і можна чекати доброго врожаю, якщо хмарно опівдні - середня сівба, а якщо ввечері - сівба пізня і врожай поганий.

o Цілий день сонячно - на недорід.

o Минув Ілля - чекай гнилля.

o На Іллю з'являться хмари зранку - наступного року вродить хліб на ранніх посівах, хмари з'являться в обід - добре вродять середні посіви, хмари з'являться надвечір - добре вродять пізні посіви.

Прислів'я і приказки про свято Іллі:

o Тільки до Іллі добрі рої, а по Іллі повісь роя на гіллі.

o До Іллі зробити сіно - наче пуд меду в нього вкласти.

o До Іллі сіно і під кущем сушать, а після Іллі й на кущі не сохне.

o З Ілліна дня ніч довга, а вода холодна.

o Ілля на полі копи лічить.

o До Іллі хмари ходять за вітром, а з Іллі - проти вітру.

o На Іллі до обіду літо, а після обіду осінь.

o На Іллі новий хліб на столі.

o Як прийде Ілля, то наробить у полі гнилля.

9 серпня - День святого Палія

Дев'ятого серпня - день святого Великомученика Пантелеймона, або, як кажуть наші селяни, "святого Палія". Цей святий жив у Нікодимії в III-IV століттях. Ще замолоду хлопець почав навчатися лікарського мистецтва, а після прийняття святого хрещення присвятив своє життя служінню на благо людей, щиро допомагав хворим і вбогим, відвідував в'язнів у тюрмах, лікував їхні душевні та тілесні рани. За доносом про сповідування християнства святий Пантелеймон прийняв муки за віру.

За церковними переказами, Бог явив світу диво: святий не відчував жодних тілесних страждань, а коли йому відрубали голову, то з рани потекла не кров, а молоко.

За народним віруванням, святий Палій вважається оборонцем людей від вогню. Під час пожежі навколо будівлі, яка горить, тричі обносять ікону цього святого, вірячи, що пожежа припиниться.

Зазвичай це роблять тоді, коли будівля зайнялася від грому. В цей день селяни моляться святому Пантелеймону і запалюють перед його образом свічку, щоб "у полі копи беріг від пожежі". Якщо ж хтось не шанує цього святого, то він від образи може спалити хліб на полі; його ще називають "Паликопою".

Святий Пантелеймон вважається покровителем воїнів і лікарів. Рослини цього дня мають надзвичайні цілющі властивості, тож досвідчені знахарі збирають різні трави для лікування свійських тварин. Ім’я святого згадується у багатьох особливих освяченнях над хворими, освяченні води, яка, як відомо, дарує людям зцілення від хвороб.

14 серпня - "Маковея"

14 серпня за новим стилем в народі святкують свято Маковея, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маковеїв. З цього дня розпочинається «Спасівка» - піст, який триває два тижні. В цей день у церквах святять воду, квіти і мак.

Серед квітів у букеті обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик», або «маковейка». До нього кладуть і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м'яту, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.

На житомирському Поліссі до маковійнового букета додають морквинку, невеликі качани кукурудзи, горох, квасолю, кріп. На Черкащині колись вважали, що на Маковея треба обов'язково посвятити квіти, бо «від цього квітне господарство». Святити несли також вінок із квітів і колосків, посередині якого ставили свічечку.

На Поділлі святили цілий сніп городини та зілля, обв’язаний червоною китайкою. З ним урочисто обходили всю господу, хату, городи, сподіваючись і на наступний рік отримати гарний врожай і примноження в господарстві.

Після освячення маковійчика кладуть за образами, і він зберігатиметься там аж до весни, а деякими травами і маком будуть користуватися за необхідності, адже «освячене зело до всякої слабості здібне». Навесні мак розсівають по городу, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до кіс – «щоб не випадало з голови волосся».

Сакральний статус маку в українців був доволі високим. Ним обсипали корів і господу «від усього лихого». На Черкащині маком обсипали «всяку новопримножену тварину», приказуючи: «Щоб було в господарстві стільки тварин, як у маківці зернин».

Цікаво, що навіть зараз дехто з міських жителів зберіг цю народну традицію ставлення до маку як до оберегу. Наприклад, посипають маком біля порогу квартири, де народилася дитина, щоб її не наврочила якась людина, що прийде провідати породіллю.

Окрім звичайного городнього маку, дівки-чарівниці на Маковея святили мак-видюк (самосійний, дикий мак), що в народному знахарстві вважається засобом проти чародійства, а також проти упирів і так званих «ходячих покійників». Таким маком треба було обсипати навкруги себе або обсипати дім – зробити магічне коло з маку – тоді всі вроки і хитрощі відьми пропадуть безслідно. За народними уявленнями, відьма або упир не могли заподіяти людині шкоди, аж поки не визбирають весь мак до зернини. Вважалося, що відьми дуже боялися такого маку, особливо з першої маківки, яку вони намагалися вирвати на чужому городі.

На Маковея святили також свіжовикачаний мед у стільниках, щедро пригощаючись ним. Обрядовою їжею в цей день були «шулики» - печені коржі, які ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком. Ця їжа дуже смачна, особливо її люблять діти. Готували також пироги,вареники, пампушки з маком, різноманітні медяники та маківники.

Одна бабуся-киянка, яка дожила до 120 років, близько 1890 року розповідала, що за часів її молодості існував у Києві звичай – на Маковея всі кияни сходилися та з’їжджалися на Дніпро святити воду. А чоловіче населення переважно вдягалося в козацький одяг.

Свято Маковея називається в народі "Першого Спаса", медовим Спасом – другий, яблучний Спассвяткують 19 серпня – або Спасом на воді, Спасом водяним. Хворі пропасницею купалися в цей день у річці, бо вода на Маковея вважається цілющою.

Освячена цього дня вода цінується не менше стрітенської і вважається надзвичайно корисною від усіх хвороб. В цей день святили також колодязі та воду в річках. За свідченням Михайла Максимовича, на Київщині цією водою кропили ожереди (копиці сіна), щоб уберегти їх від мишей, кропили бджіл, а також пили цю воду, вмивалися нею з метою очищення від усього лихого.

Народні прикмети:

o Який Маковій, таке й Успіння.