Це отрути, які переважно діють у зоні первинного контакту. До них належать: концентровані кислоти, концентровані луги, фенол, формальдегід, перекис водню, спиртовий розчин йоду, перманганат калію та ін.
Дисоційовані кислоти (сірчана, соляна, азотна) діють своїми іонами водню, котрі, стикаючись з тканинами, зумовлюють їх дегідратацію, коагуляцію білків з утворенням кислих альбумінів.
Недисоційовані кислоти (більшість органічних) діють безпосередньо цілою молекулою. У ділянці безпосередньої дії кислот виникає коагуляційний (сухий) некроз, але у надлишку діючої речовини відбувається розплавлення тканини. Особливо чутливими до іонів водню є судини та нервові волокна. При ураженні значних площин подразнюється велика кількість нервових закінчень і смерть може настати в перші години після отруєння від больового шоку. Якщо кислота руйнує стінку шлунку і потрапляє в черевну порожнину, смерть може настати від перитоніту. Руйнуючи судини, кислоти потрапляють у кров, де частина Н-іонів нейтралізується лужністю крові. Під дією зазначених іонів реакція крові змінюється в кислий бік, що призводить до утворення метгемоглобіну і згортання крові. Розвивається гіпоксія, від якої, в першу чергу, страждає центральна нервова система (судоми, розширення зіниць, затьмарення свідомості). Нарешті вільні Н-іони паралізують дихальний центр і настає смерть від асфіксії. Смерть ще може настати від асфіксії внаслідок ларингоспазму або набряку легенів при пероральному та інгаляційному надходженні отрути. Проходячи стравоходом, кислоти можуть призвести до його перфорації, що в подальшомуускладнюється гнійним медіастенітом, емпіємою плеври, кровотечею із зруйнованих судин, пневмонією, серцево-судинною недостатністю або токсичним нефрозом.
|
|
На відміну від кислот, концентровані лугидіють гідроксильними групами, котрі зумовлюють омилювання жирів і гідроліз білків з утворенням лужних альбумінів, які розчиняються у воді. Тканини набрякають і пом'якшуються через те, що луги проникають значно глибше, ніж кислоти (колікваційний некроз). Уражені тканини набувають сірувато-білого кольору, а після утворення лужного гематину - буро-коричневого. Резорбція лугів спричинює некомпенсований алкалоз, а дія катіонів калію і амонію - глибокі порушення обміну речовин, що тягне розлад діяльності органів і систем. У першу чергу - серцево-судинної.
При пероральному введенні кислот і лугів до організму навколо рота на губах та підборідді сліди «хімічних опіків» у вигляді патьоків. Значні зміни спостерігаються також у стравоході, шлунку, дванадцятипалій кишці. Майже завжди наявний значний набряк тканин гортані, котрий може спричинити асфіксію.
|
|
Ступінь некрозу тканин при отруєнні кислотами та лугами залежить від їх концентрації, рівня дисоціації і тривалості контакту. Із збільшенням зазначених характеристик підвищується і ступінь некротизації.
Гістологічно виявляють дистрофічні зміни внутрішніх органів у вигляді випадіння жовчних пігментів гепатоцитів і дрібних некрозів печінки, набухання слизової оболонки звивистих канальців нирок, їх некротичних змін та крововиливів у паренхіматозні органи і стінки стравоходу, шлунку, дванадцятипалої кишки поблизу ділянок некрозів.
Для смертельного отруєння потрібно 5-10 мл соляної, 20-40 мл оцтової, близько 10 мл карболової кислоти, 20-40 мл лізолу. У побуті найчастіше трапляється отруєння оцтовою кислотою у вигляді есенції (40-80% розчин кислоти), оскільки вона дуже поширена, бо застосовується у харчовій промисловості і вдома як приправа до страв та домішка при домашньому консервуванні.
Вже при зовнішньому дослідженні при отруєнні сірчаною, соляною чи азотною кислотоюпривертають до себе увагу сірувато-жовті плями навколо рота на місці патьоків з досить чіткими межами. Вони щільні на дотик, слизові оболонки губ можуть бути крихкими. Слизові оболонки язика, глотки, стравоходу щільні, сірого кольору, відшаровуються. Слизова оболонка шлунку темно-бура. Виняток становить отруєння азотною кислотою, коли вона має сірувато-жовтий колір. Такий колір утворюється через те, що кислота діє не тільки Н-іонами, а й аніонами, які розкладають білки.
Травний тракт звичайно далі дванадцятипалої кишки не вражається. Протягом усієї ураженої ділянки травного тракту визначається сильнокисла реакція середовища, але якщо у постраждалої особи було блювання, їй промивали шлунок, а залишки кислоти зв'язалися білками тканин, то реакція може бути і нейтральною. Слизові оболонки потовщені, щільні, крихкі. Вони заповнені згортками крові, які містять змінений гематин. Місцями слизова оболонка зруйнована на значну глибину, бувають перфорації стінки шлунку та стравоходу з проникненням кислот у черевну порожнину чи середостіння. Перфорація найчастіше спостерігається при дії концентрованої сірчаної кислоти, причому не обов'язково прижиттєво. При перфорації після смерті дія кислоти, що вилилась, локалізована, а запальна реакція оточуючих тканин - відсутня.
Дія оцтової кислотихарактеризується сильним набряком слизової оболонки шлунку, яка має темно-червоний колір. Поряд з тим застосування льодяної оцтової кислоти супроводжується утворенням майже чорного кольору слизової оболонки шлунку. На відміну від сірчаної та хлористоводневої кислот, які діють одразу дуже великою кількістю Н-іонів, оцтова кислота діє невеликими їх порціями. І хоча одночасна дія Н-іонів виражена менше, триває вона значно довше. Тож і тяжкість ураження буде досить великою.
Смертельна доза при отруєнні їдким натрієм і їдким калієм - 10-20 мл, нашатирним спиртом - 25-30 мл. Діють луги переважно ОН-іонами.
На відміну від кислот, сліди хімічної дії лугів на шкірі навколо рота і по ходу травного шляху не мають чіткого відмежування від прилеглих тканин, які значно набряклі. Слизові оболонки ротової порожнини, глотки сіруватого кольору, набряклі. Шлунок м'який, слизова оболонка його набрякла, інфільтрована кров'ю і продуктами її розпаду, чорно-бурого або зеленувато-бурого кольору. Якщо людина вмирає через кілька днів, може початися формування струпа. Перфорація спостерігається дуже рідко при застосуванні великої кількості отрути високої концентрації, але луги продовжують свою дію і після смерті, просякаючи стінки шлунку, проникаючи у прилеглі органи і тканини, розм'якшуючи їх та надаючи сірого кольору. Гістологічно при гострому отруєнні діагностують дистрофічні зміни внутрішніх органів, колікваційний некроз уражених слизових оболонок, геморагічний набряк тканин, набряк і запальні зміни у трахеї, бронхах, легенях (бронхопневмонія).
|
|
Аміакможе проникати в організм у вигляді газу або насиченого 33% водного розчину (нашатирний спирт). Має різкий, специфічний запах. Ступінь дисоціації їдкого амонію дуже невисокий - близько 1%, тому дія ОН-іонів досить слабка, хоча після тривалого впливу на слизову оболонку шлунку виникає її відшарування у вигляді пухирів з наступним їх некрозом. Аміак добре проникає через тканини у кров і, досягаючи мозку, діє на нього подразнююче. При надлишку аміаку може настати параліч нервової системи і смерть від асфіксії. На кров аміак справляє гемолізуючу дію і зумовлює утворення лужного гематину. Смертельна доза - 10-20 мл насиченого розчину (33%) або 25-50 мл аптечного (10%) нашатирного спирту. На розтині - слизові оболонки ротової порожнини, глотки, стравоходу яскраво-червоні, відшаровуються. Слизова оболонка шлунку також із відшаруваннями, яскраво-червона, іноді темно-червона. Кров часто має лаковий вигляд. Від тканин відчувається запах аміаку. Гістологічне дослідження виявляє пневмонію, у нирках прояви нефрозу, некроз звивистих канальців; розширення з переповненням кров'ю судин головного мозку, вогнища розм'якшення і крововиливи у ньому.
Перекис водню.У медицині застосовують 3% водний розчин. Використовують ще й 33% розчин (пергідроль). Застосовується для промивання ран у медицині, для відбілювання тканин у промисловості, волосся - у побуті, протравлювання насіння - у сільському господарстві. Смертельна доза пергідролю - 100 мл. Після вживання усередину дуже швидко втрачається свідомість, з'являється набряк гортані і глотки, зростає серцево-судинна недостатність і через кілька годин або діб настає смерть. На розтині слизові оболонки гортані, глотки, стравоходу, шлунку - білувато-сірі, набряклі, нібито пінні, через велику кількість бульбашок газу. Іноді виділяється так багато газу, що може розірватися шлунок.
|
|
Перманганат калію- сильний окисник, що має подразнювальні властивості. Водні розчини широко застосовують в медицині, сільському господарстві, лабораторній практиці. Отруєння трапляються як самогубства, нещасні випадки (переважно у дітей) та при введенні концентрованих розчинів у матку з метою переривання вагітності. Смертельна доза - 15-20 г. Після потрапляння отрути всередину розвивається набряк гортані, зв'язок голосової щілини, з'являються і швидко зростають явища серцево-судинної недостатності, аж до колапсу. При експертизі трупа виявляють коричнево-червоні струпи по ходу стравоходу та у шлунку, дистрофічні зміни паренхіматозних органів (у першу чергу в печінці), явища бронхопневмонії.
Схожу картину отруєння дає і потрапляння до організму спиртового розчину йоду.