Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне

Убогість духовна є духовне переконання в тому, що життя на­ше і всі наші духовні і тілесні блага (як-то життя, здоров'я, сили, душевні здібності, знання, багатство і всілякі життєві блага) - все це є дар Творця Бога; без небесної допомоги неможливе придбан­ня ні матеріального добробуту, ні духовного багатства - все це дар Божий.

Убогість духовна називається смиренням, а чеснота її - сми­ренномудрістю. Смиренномудрість або смирення є основна хрис­тиянська чеснота, тому що вона протилежна гордості, а від гор­дості сталося все зло у світі. Перший з ангелів став дияволом, перші люди згрішили, а нащадки їхні сваряться і ворогують між собою через гордість. "Початок гріха — гординя" (Сир. 10, 15).

Без смирення неможливе звертання до Бога, неможлива ніяка християнська чеснота.

Смирення дає нам можливість пізнавати самих себе, правильно оцінювати свої достоїнства і недоліки; воно благодійно впливає на виконання наших обов'язків щодо ближніх, збуджує і зміцнює у нас віру в Бога, надію і любов до Нього, залучає до нас милосер­дя Боже, а також і прихильність до нас людей.

Слово Боже говорить: "Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш" (Пс. 50,19). "З насмішників Він насміхається, а смиренним дає благодать" (Притч. З, 34). "Навчіться від Мене, - навчає Спаситель, - бо я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим" (Мф 11,29).

Убогість тілесна, або бідність, може багато сприяти набуттю ду­ховної убогості, якщо ця убогість, або бідність, сприймається доб­рохітно і без ремствувань. Але не завжди "убогі тілесно" можуть бути "убогими і духовно".

І багаті можуть бути "убогими духом", якщо розуміють, що ви­диме, матеріальне багатство є тлінне і скороминуще, і що воно не може замінити багатства духовного; якщо пам'ятають слова Госпо­да: "Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а ду­шу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?" (Мф 16, 26).

Але християнське смирення слід відрізняти від корисливого са­моприниження, від якого губиться людська гідність, як-от, приміром, підлабузництво, запобігливість тощо.

Разом з тим слід суворо відвертатися від так званого "благород­ного самолюбства" або "захисту ображеної честі", що відобража­ють упередження, згубні забобони, що залишились у європейських народів, як спадщина ворожого християнству римського язич­ництва. Істинний християнин повинен рішуче відмежуватися від цих забобонів, які створили антихристиянський і ганебний звичай поєдинків, що були названі дуелями.

В нагороду убогим духом, тобто смиренним, Господь Ісус Хрис­тос обіцяє Царство Небесне, тобто вічне блаженне життя. Цю участь у Царстві Божому убогі духом починають відчувати ще тут, через віру і надію на Бога, а остаточно і в усій повноті вони отри­мають її у майбутньому житті.