Офелія й Полоній

У Офелії повністю звучить питання: «Що зробив зі мною Гамлет?» - а не відповідь По-лонія.

Зустріч Офелії з Гамлетом була тільки-но? – Так. В чому стихійність, гострота лінії По-лонія? Він випалює з Офелії, підганяє. Він відчуває перші результати свого наказу.Трагізм

сцени в тому, що Полоній ніби висмоктує відомості, щоб потім принести їх королю, тобто

віддати на наругу й знущання. У цій сцені Полоній одержує величезний заряд на всю на-ступну дію. І все наступне, що Полоній примушує робити Офелію, вона робить у повній чистоті, цілком довіряючи батькові.

Коли вбігла Офелія, Полоній не злякався, а, швидше, здригнувся, як сищик, як жадаю-чий результатів свого наказу. Полонію: шукати жадання випитування. «Ось істинне без-умство від кохання!» - чи нема під цими словами якоїсь грандіозної «крапки»? Стихійної радості від підтвердження своїх здогадок? Трагічність сцени у співставленні: чистоти Офелії й чисто поліцейської поведінки Полонія.

Т Р Е Т Я Д І Я.

О.І.Чебан. Мені здається, що вся робота, всі питання до образу з приводу нового місця ролі будуть гострішими, якщо згадати попередню лінію.

М.О.Чехов. Нагадувати лінію короля у попередніх сценах. На початку третьої дії дуже важливо, що король вперше сам в ролі сищика.

Розенкранц: звернути увагу на його безликість. Його самого нема, він для всіх «відпо-відний», у всіх «ніби занурюється». Існує лише, як тінь. Король ставиться до Розенкранца й Гільденштерна, як до пішаків. Він перебуває на троні. Яка в такі моменти королева? Ду-же значимо має звучати фраза: «Він вас просив прослухати виставу». Шукати в лінії коро-ля різних переходів з мороку до повного (уявного) благополуччя й знов у морок. Є у коро-ля якась «короткозорість».

ПРОТОКОЛ №12 14 жовтня 1923 р.

М.О.Чехов. Якщо не робити хоча б однієї з вправ дуже наполегливо, вправи не дадуть ні-яких результатів.

Вправа.

1. «Гра у м’яч» під музику.

2. Слухання довгого ряду акордів, що підвищуються, причому слід шукати, який жит-

- 134 -

тєвий тонус, яка хода відповідає даному акорду. За знаком – робиться зупинка. То-нус, зафіксований останньою зупинкою, пропонується зберігати якомога довше під час репетиції, надалі прагнути досягти того,щоб тіло стомлювалося якомога менше.

М.О.Дурасов. Мені здається, що саме акорди, на зразок тих, що були тільки-но, дуже до-поможуть в сцені божевілля Офелії, в її пісеньках.

І.М.Берсенєв. Як виправляється неповнота бачення акторського образу?

Відповідь. Режисери повинні слідкувати за цим, постійно зупиняючи актора, ставлячи йому спрямовуючі запитання.

Перед репетицією М.О.Чехов пропонує всім по-режисерському побачити образ всієї ви-стави «Гамлет», потім пропонується побачити свій образ (роль) по всій п’єсі.

«М и ш о л о в к а»

Гамлету оцінити: 1. останній наказ на полі битви й 2. прагнення до Гораціо, як до друга.

Гораціо: хоче перевірити сам, чи винен Клавдій. У важкий і страшний час підтримує Гамлета. Особливо моторошно починає відчуватися «подія в палаці».

С.В.Азанчевський. Дуже хвилює мене відсутність «ставлення Гораціо до Гамлета», так би мовити, «погляд Гораціо на Гамлета».

О.І.Чебан. Допомагайте собі так: намагайтесь підслухати це ставлення, як звучання душі Гораціо, як музику, як струни, що резонують на Гамлета. Гораціо стихійно не може не бу-ти з Гамлетом. Момент «Маршу» – це момент, коли сходяться дві ворожі армії.Зараз по-чнеться бій. Фраза: «Що актори, готові?» – має значення бойового наказу. Чи нема зараз в самопочутті королеви по відношенню до Гамлета: «Прийми й короля, разом!»? Загальне зерно: нікому не весело, всі передчувають. Всі мають вияснити своє ставлення до сцени Гамлета й Офелії.

Лінія королеви: 1.стихійне прагнення все владнати, призвести все до благополуччя.2.пе-редчуття, нерозуміння, безвольність, розгубленість.

Для чого написана сцена Офелії й Гамлета по наскрізній дії? Гамлет шукає підтримки, й

Офелія несвідомо допомагає йому. У Офелії тут – стихія вищого кохання до Гамлета, вона

ніби благословляє його на бій,на той шлях, на який його направив Дух. Тут у Офелії по ві-дношенню до Гамлета є стихія материнства: Офелія оберігає, охороняє Гамлета,все проба-чає йому. Всі відчувають значимість цієї сцени. У всіх очікування незрозумілого, жахли-вого, наднеможливого від Гамлета. Кожен його рух має величезне значення через те, що під цим рухом. Гострота ставки Гамлета з’ясовується вже на початку, в розмові з Гораціо.

Актори несуть Світло.

Пролог вривається, як промінь сонця в морок загального стану. Архангельська труба: якась дивовижна дисгармонія.У акторів є елемент «купання у Світлі»; срібне звучання; привабливість, заражальність.

Як всі присутні слухають виставу?

У акторів радість самозахопленої гри, гри божественної, очищаючої. Кожен найменший

прояв – жест, слово – все приємне, все сповнює естетичною радістю. Вони – романтики.

Хотілося б, щоб у цій романтиці були масштабні, глибокі задачі. Актори мають користу-

ватися всім діапазоном акторської виразності.

Король тікає з вистави, немов пацюк, тікає вигнаний совістю.

Після «Мишоловки» Гамлет нестримний, стихійне піднесення вгору, вниз, всюди.

Розмова з Полонієм – розмова з периферією короля. Розмовляючи з Полонієм, Гамлет

досліджує через нього стан короля. Крім того Гамлет «збирає матеріал», зупиняється на

мить, перш ніж кинутись діяти.