Згідно Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" № 2918-14 (редакція від 20.06.2007 р.), завданнями державного моніторингу у сфері питної води та питноговодопостачання є збирання і систематизація даних про: джерела питноговодопостачання; кількість і якість питної води, обсяги використанняпитної води і скидання стічних вод, споживачів питної води тапідприємства питного водопостачання. В результаті систематизації такихданих складається державна звітність за формами, затвердженимиорганами Держкомстату.
Якість питної води достатньо повно характеризується комплексомхімічних, фізичних та мікробіологічних показників. Державні санітарніправила і норми України (ДСанПіН) – Державні санітарні правила і норми "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованогогосподарсько-питного водопостачання", затверджені МОЗ України № 383 від 23.12.1996 р., визначають показники якості питноїводи, що певною мірою узгоджені з даними Всесвітньої організаціїохорони здоров’я.
|
|
Водневий показник характеризує концентрацію вільних іонів воднюу воді і вимірюється спеціальною одиницею рН, яка є десятковимлогарифмом концентрації іонів водню, взятої з протилежним знаком (рН =– lg[H+]). Для питної води допустимим є рівень рН в межах 6,0-8,5.
Директива Європейського Союзу щодо питної води № 80/778/ЄС(DrinkingWaterDirective) покладена в основу водного законодавстваєвропейських країн і регламентує 66 нормативних показників якості питноїводи. Директива ЄС щодо питної води передбачає рівень І граничнодопустимих концентрацій, який є обов’язковим для виконання, і рівень Gяк довгострокова мета.
Рівень І закріплений у вигляді максимально допустимої концентрації(MaximumAdmissibleConcentration – MAC) для кожного показника. Нормиякості води в країнах-членах ЄС не можуть бути гіршими за рівень МАС.
Ця директива ЄС встановлює вимоги до частоти відбору проб води, якавикористовується підприємствами харчової промисловості (табл. 2.13).
Мінжитлокомунгосп та підрозділи з питань житлово-комунальногогосподарства Ради Міністрів АР Крим, обласних, Київської таСевастопольської міських державних адміністрацій забезпечуютьорганізацію та здійснення моніторингу якості питної води централізованихсистем водопостачання та стану стічних вод міської каналізаційної мережі,очисних споруд.
Санітарно-епідеміологічна служба проводить спостереження заджерелами постачання питної води та станом поверхневих вод у місцяхвідпочинку вздовж річок і водосховищ, у рекреаційних зонах на понад 900постах спостережень. На сьогодні держсанепіднаглядом охоплено 19139джерел централізованого водопостачання і 97721 джерелодецентралізованого водопостачання, а також санітарно-епідеміологічнаслужба здійснює хімічний аналіз підземних вод, які призначаються дляпитного споживання. До складу визначень, що спостерігаються, належатьхімічні та мікробіологічні показники. Значна кількість цих показниківспостерігається тільки цією службою.
|
|
За даними Національної доповіді про стан навколишньогоприродного середовища в Україні у 2007 році кількість водогонівцентралізованого водопостачання в Україні становила 19 290, комунальнихводогонів – 1 501 (із них 222 забирають воду з відкритих водойм),відомчих – 5 293 (відповідно – 81), сільських – 7 780 (113), міжрайоннихкомунальних і сільських – 18 (відповідно – 12). Не відповідали нормативамДСТУ 2874- 82 «Вода питна. Гігієнічні вимоги» та контролю якості забактеріологічними показниками в системах централізованоговодопостачання за бактеріологічними показниками – 4,1% дослідженихпроб, на комунальних водогонах – 3%, відомчих – 4,5%, сільських – 6,5%.
Проти 2000 р. загальна кількість проб води з відхиленнями від стандарту забактеріологічними показниками зменшилась в 1,2 разу. Найбільшу часткувідхилень від державного стандарту в системах централізованоговодопостачання за бактеріологічними показниками відзначено уЗакарпатській (8,4%), Тернопільській (6,6%), Кіровоградській (6,4%) іВінницькій (6,0%) областях. У водоймах І категорії частка проб води звідхиленнями від гігієнічних нормативів за санітарно-хімічнимипоказниками протягом 2000–2007 рр. становила 17 (2000 р.) – 19% (2007),за мікробіологічними – 14 (2000 р.) – 22% (2007 р.). При цьому кількістьпроб води, в якій виділені збудники інфекційних захворювань, за останніроки значно знизилась – з 15 (2000 р.) до 0,8% (2007 р.). Пік відхилень віднормативів досліджуваних зразків води з водойм І категорії за кількістюгельмінтів, небезпечних для людини, припав на 2004 рік (5,6%), після чогоцей показник знизився до 0,2% (2007 р.) Частка проб води з відхиленнямвід гігієнічних нормативів 2007 року за санітарно-хімічними показникамистановила 21% досліджених проб. Вода з водойм ІІ категорії невідповідала гігієнічним нормам у 21% досліджених проб. Мікробіологічніпоказники при цьому відхилялися з частотою 17%.