Комплексонометричне визначення

Принцип методу. При взаємодії іонів Са²⁺ і Мg²⁺ з комплексоном III (двонатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти, скорочено Nа₂Н₂Y) утворюються безбарвні, стійкі у лужному середовищі комплекси складу Ме²⁺: Nа₂Н₂Y = 1: 1 за схемою:

Ме²⁺ + Н₂Y^2- ↔ МеY^2- +2Н⁺,

де Н₂Y^2- — аніон комплексону ІІІ.

При добавлянні розчину комплексону III до проби води спочатку утворю­ються більш стійкі комплекси кальцію, а потім менш стійкі комплекси магнію.

Індикатор еріохром чорний Т за рН ~10 утворює з іонами магнію комплек­сну сполуку червоно-фіолетового кольору:

Мg²⁺ + Н₂Іnd^- ↔ МgІnd^- +2Н⁺.

Блакит- Червоно-­

ний фіолетовий

Після досягнення точки еквівалентності магній зв'язується в стійкіший безбарвний комплекс із комплексоном III і розчин забарвлюється в блакит­ний колір унаслідок появи вільних аніонів індикатору:

МgІnd^- + Н₂Y^2- ↔ МgY^2- + Н₂Іnd^-.

Червоно- Блакит-

фіолетовий ний

За наявності іонів металів, комплекси яких з еріохром чорним Т міцніші, ніж із комплексоном III, зміна кольору розчину в точці еквівалентності недо­статньо чітка. Визначенню твердості води заважають іони заліза концентра­цією понад 10 мг/дм³, кобальту, нікелю, міді (концентраціями кожного понад 0,1 мг/дм³) та деякі ін.

Для маскування катіонів металів, які заважають аналізу, застосовують ці­анід калію, солянокислий гідроксиламін або сульфід натрію. Така потреба постає в основному при аналізі стічних вод.

Дуже каламутні води фільтрують крізь мембранний фільтр із діаметром пор 0,45 мкм. Мінімальна визначувана твердість води становить 0,5 ммоль- екв/дм³ за об'єму проби 100 см³.

Установки, прилади, лабораторний посуд, реактиви