2015-10-16
2292
Природні води часто містять завислі, дрібнодисперсні частинки глини, піску, мулу та органічних речовин.Точне кількісне визначення завислих домішок у воді гравіметричним (ваговим) методом займає багато часу, тому часто застосовують непрямі методи визначення вмісту завислих речовин, а саме визначення каламутності та прозорості.
Для дуже прозорих вод за вмісту завислих речовин, меншому ніж 3,0 мг/дм3, визначити прозорість важко. У цьому випадку визначають значення, обернене прозорості – каламутність. За більшого вмісту завислих речовин переважно визначають прозорість води.
Згідно з чинним стандартом [3] для визначення каламутності води використовують два напівкількісні і два кількісні методи.
Напівкількісні методи, які застосовують, зазвичай, у польових умовах, охоплюють такі два:
1. Вимірювання каламутності води за допомогою прозорої випробовувальної трубки або циліндра (метод застосовують для чистої та незначно забрудненої води).
2. Вимірювання каламутності води за допомогою випробовувального диска (метод призначений, передусім, для дослідження каламутності поверхневих вод у польових умовах).
|
|
|
Кількісні методи, застосування яких передбачає використовування оптичних нефелометрів, полягають увимірюванні розсіяного випромінення та коефіцієнта ослаблення потоку випромінювання.
3. Вимірювання розсіяного випромінення застосовують для дослідження води з низьким рівнем каламутності (наприклад, для дослідження питної води). Рівень каламутності води, вимірюваний за допомогою цього методу, виражають у формазин-нефелометричних одиницях (ФНО), зазвичай, з результатом у діапазоні між 0 ФНО і 40 ФНО.
4. Вимірювання коефіцієнта ослаблення потоку випромінюванн, зазвичай, застосовують для дослідження води з високим рівнем каламутності (наприклад, стічних чи забруднених вод). Результат вимірювання каламутності у разі використання цього методу подають у формазин-ослаблювальних одиницях (ФОО), зазвичай, він перебуває в діапазоні між 0 ФОО і 4000 ФОО.
Вимірювання каламутності води за допомогою прозорої
