Показників природних і водопровідних вод

2.1.1. Визначення температури води

Температура води в поверхневих водоймах залежить від кліматичних умов місцевості та температури повітря. Температура поверхневих вод може змінюватися в досить широкому діапазоні й за певної мінералізації води набувати навіть від’ємних значень. Сезонні та добові коливання температури повітря на температуру підземних вод практично не впливають, вона залишається сталою.

Оптимальна температура питної води становить 7 – 11 °С. Вода за такої температури має приємний і освіжаючий смак. З підвищенням температури вода частково втрачає розчинені в ній гази (СО₂, О₂), тому стає менш приємною на смак і гірше втамовує спрагу.

Температуру води визначають у відібраній пробі або безпосередньо у водоймі. Для визначення температури в бутель наливають не менше ніж 1 дм³ води, яку щойно відібрали з водойми. Занурюють у воду нижню частину термометра (термометр не струшувати) і через 5 хв знімають показ термометра, не виймаючи його із води. При цьому меніск ртуті на термометрі повинен бути розташований на рівні очей.

Під час вимірювання температури води безпосередньо у водоймі в неї занурюють нижню частину термометра, який розташовують так, щоб кут зору щодо капіляра термометра в точці меніска ртуті дорівнював 90^о.

Температуру води вимірюють в градусах Цельсія із заокругленням до 0,1° або 0,5° (залежно від типу термометра та ціни поділки його шкали). Одночасно визначають температуру повітря. Знак перед значенням температури ставлять лише під час вимірювання температури,нижче ніж 0 ^оС.

2.1.2. Визначення забарвленості води

Чиста вода у малій кількості є безбарвною. У товстому шарі вона має блакитний відтінок. Відтінок природної води змінюється за присутності забруднювачів, що надають їй розмаїття кольорів, тобто, відтінок води свідчить про наявність у ній різних завислих і розчинених домішок.

При­родні води зазвичай мають слабко жовто-коричневий відтінок, що зумовлено наявністю спе­цифічних компонентів: колоїдних сполук Феруму, часток глини, гумінових речовин тощо. Причиною зміни забарвленості води може бути також масовий розвиток водоростей у водоймі. У цьому випадку вода набуває яскраво-зеленого відтінку, а під час масового розвитку синьо-зелених водоростей – смарагдового кольору.

Розрізняють «видиму» і «справ­жню» забар­вленість води. Забарвленість, яку спостерігають за присутності нерозчинених зважених речовин, називають «видимою забарвленістю». Її визначають у початковій пробі води без фільтрування або центрифугування. «Справ­жня забарвленість» зумовлена тільки роз­чиненими речовинами (тобто всіма речовинами, що проходять через фільтр із розміром пор 0,45 мкм). Термін «забарвленість» у широкому значенні характеризує ознаки візуального сприйняття, що скла­даються з будь-якої комбінації кольорового та безбарвного вмісту.

Згідно з чинним стандартом [2] для визначення забарвленості води використовують три методи:

— визначення видимої забарвленості візуальним спостеріганням проби води в посудині (п.2.1.2.1);

— визначення забарвленості візуальними порівнянням проби зі стандартни­ми розчинами гексахлороплатинату (п.2.1.2.2);

— визначення справжньої забарвленості проби за допомогою оптичних приладів (п.2.1.2.3).

2.1.2.1. Візуальне визначення забарвленості води

Цей метод надає лише попередню інформацію про забарвленість води, наприклад, під час збирання даних безпосередньо на місцях відбору проби. При цьому визначають видиму забарвленість води.

Забирають проби води в скляний посуд місткістю не менше 1 дм³ та аналізують їх забарв­леність якнайшвидше після забирання проб. Якщо зберігання проб не уникнути, то їх зберігають у темному місці за температури 4 °С. Протягом зберігання запобігають контакту між пробами води й повітрям, особливо у випадках, коли існує ймовірність перебігу окисно-відновних реакцій зі зміною забарвленості води. Також намагаються уникнути коливань температури.

Невідфільтровану пробу води поміщають у скляний посуд і визначають інтенсивність її забарвлення та відтінок у розсіяному світлі на білому фоні. Визначення показники у разі, якщо проба містить суспендовану ре­човину, здійснюють після осідання зависів.

Вказують інтенсивність забарвленості досліджуваної води (відсутня, бліда, світла чи темна) і відтінок (наприклад, жовтий, жовто-коричневий).

Приклад. Видима забарвленість відповідно до ISO 7887, розділ 2. Візуальне дослідження: бліда, жовтувато-коричнева.