Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін

Кожне явище і кожний процес мають свою форму і зміст.

Зміст розвитку, його джерело утворює боротьба основних внутрішніх протилежностей і розв’язання існуючих між ними протиріч.

Викликані цим зміни бувають поступовими, безперервними або переривистими, стрибкоподібними.

Зв’язок між двома типами змін і визначає форму будь-якого процесу розвитку, тобто взаємозв’язок безперервного, поступового і переривистого, стрибкоподібного в усіх його проявах в природі, суспільстві та мисленні.

Завдання в тому, щоб знайти і сформулювати об’єктивний закон, який визначає форму будь-якого розвитку.

Стикаючись з різними речами та явищами, люди навчились відрізняти їх між собою, ототожнювати або протиставляти їх.

Це можливо тому, що різні явища або речі мають певну стійкість.

Такою стійкістю володіють якість і кількість.

Дамо визначення цим філософським категоріям.

Сукупність основних елементів, зв’язків і відносин, які забезпечують в певному проміжку часу стійкість та існування даної системи, її тотожність самій собі і разом з тим відрізняють її від інших систем, визначається категорією „якість”.

Окремі прояви якості називаються властивостями, тому часто говорять, що якість – це стійка сукупність певних властивостей.

Так, наприклад, цукор – це певна якість, а білий колір, солодкий смак, здатність розчинятися в рідині – його окремі властивості.

Всі явища і процеси з часом зазнають зміни.

Ті зв’язки і відносини, зміни яких в певних межах змінюють окремі властивості та характеристики даної системи, але не порушують її якісної виразності, називаються кількісними, а філософська категорія, що їх відображує, – „кількістю”.

За „певними межами” кількісні зміни приводять до розриву якісних зв’язків і відносин. Такі межі називають „мірою”.

А такий розрив старих якісних зв’язків і відносин, руйнування або заміна даних елементів і підсистем новими називається „стрибком ”.

Визначивши названі категорії, ми можемо сформулювати закон діалектики, який визначає загальну форму розвитку.

Він називається законом взаємного переходу кількісних та якісних змін.

Цей закон можна сформулювати у вигляді таких положень:

1. Кожне явище або процес являють собою єдність кількості та якості.

Іншими словами, вони володіють характерною лише для них якісною та кількісною виразністю.

2. Кількісні зміни відбуваються поступово, плавно, безперервно до певної межі („міри”). В межах даної міри вони не викликають змін даної якості.

Кількісні зміни, як правило, зворотні. Вони характеризуються величиною, ступенем інтенсивності, можуть бути виміряні та визначені певним числом за допомогою відповідних одиниць виміру.

3. При переході міри, властивої даному об’єкту (системі), кількісні зміни викликають корінні якісні зміни, які приводять до утворення нової якості.

4. Якісні зміни здійснюються у формі стрибка, перерви поступовності. При цьому стрибок не обов’язково відбувається у формі миттєвого вибуху. Він може тривати більш або менш значний проміжок часу.

5. Нова якість, що виникла внаслідок стрибка, характеризується новими якісними властивостями або параметрами, а також новою мірою єдності кількості та якості.

6. Джерелом переходу кількісних змін в якісні та якісних змін в кількісні виступає єдність і боротьба протилежностей, зростання та розв’язання протиріч.

8. Закон заперечення заперечення.

Розвиток як особливий вид руху характеризується не тільки внутрішніми джерелами і формою, але й напрямком.

Діалектична концепція розвитку краще всього ілюструється рухом по вертикальній спіралі.

Розвитку властивий спіралевидний характер: в ньому завжди міститься щось нове і разом з тим присутнє немов би повернення до старого.

Перш ніж сформулювати особливий закон, який визначає напрямок будь-якого процесу розвитку, ознайомимося з рядом нових категорій.

Найважливішими поняттями, які характеризують єдність двох протилежностей, появу нового і збереження певних властивостей та характеристик старого, являються „діалектичне заперечення” та „діалектичне прийняття”.

К.Маркс писав: „… не може бути розвитку, який би не заперечував попередніх форм існування”.

Діалектичне заперечення – це процес, при якому стара якість не піддається повному знищенню, а найбільш цінне, істотне, здатне забезпечити подальший розвиток даного явища зберігається, утримується і входить до складу нової якості.

Таким чином, діалектичне заперечення здійснюється в процесі якісного переходу.

Кожний новий перехід з одного якісного стану в інший являє собою діалектичне заперечення попереднього етапу, при якому все цінне, життєздатне зберігається, утримується і в переробленому вигляді включається в нову якість.

Таке збереження або утримання називається діалектичним прийняттям.

Сформулюємо тепер основні положення діалектичного закону, який визначає напрямок розвитку в природі, суспільстві та мисленні.

Його прийнято називати законом заперечення заперечення (за традицією, що веде до Г.Гегеля).

Основні положення цього закону:

1. В процесі розвитку постійно виникає нове, яке не існувало раніше і виступає як діалектичне заперечення старого.

2. В процесі заперечення все цінне, життєздатне, зберігається і в переробленому вигляді включається в нове. Лише окрема частина старого, що віджила своє і перешкоджає розвитку, піддається знищенню.

3. Розвиток містить в собі моменти деякого повернення і повторення вже пройдених етапів, але на новому, більш високому рівні і тому має не круговий або прямолінійний, а спіралевидний характер.

4. В процесі розвитку при переході від старого до нового об’єктивно існують прогресивні та регресивні тенденції.

В залежності від того, яка з цих тенденцій, що знаходяться в діалектичному взаємозв’язку, являється переважною, визначається прогресивний або регресивний тип змін даного явища в цілому.

* * *

Основні закони діалектики дають вичерпні знання про джерела, форму і напрямок розвитку, і цим визначається їх внутрішня єдність.

9. Поняття „еволюції” та „революції”.

В основі різноманітних недіалектичних поглядів на процес розвитку лежить однобоке метафізичне розуміння кількісних та якісних змін в процесі розвитку.

Так, одна точка зору (катастрофізм) не бачить, що корінні якісні зміни підготовлені та викликані поступовими кількісними змінами.

Друга точка зору (еволюціонізм) зводить весь розвиток лише до кількісних змін, заперечує значення якісних перетворень і тому не здатна пояснити, звідкіля з’являються нові явища в суспільному житті.

Правильне розуміння розвитку полягає в тому, щоб знайти і вивчити справжній взаємозв’язок між цими двома типами змін.

Матеріалістична діалектика, спираючись на досвід історичного розвитку і в повній відповідності з даними сучасної науки твердить, що поступові кількісні зміни будь-якого явища або процесу при переході через певну міру закономірно і необхідно приводять до корінних якісних змін, внаслідок чого і виникає нова якість, нове явище або процес.

Іншими словами, будь-яка еволюція рано чи пізно створює умови для революції.

В свою чергу революційний процес, що завершився, створює чинники для еволюційного розвитку, який відбувається на новій якісній основі.

Контрольні запитання і завдання.

1. В чому полягає єдність світу?

2. Дайте визначення категоріям “система”, “структура”, “елемент”.

3. Що таке “необхідність” і “випадковість”?

4. Що таке “закон об’єктивного світу”?

5. Яка теорія дає відповідь на питання, що таке розвиток і які його найбільш загальні закономірності?

6. Дайте визначення принципу розвитку і принципу системності.

7. Назвіть основні закони діалектики?

8. Який закон діалектики вказує на причини розвитку?

9. В чому причини будь-якого розвитку?