Найбільшого розвитку в Голландії, яка вже В XVII ст. стала зразковою капіталістичною країною, набули зовнішня і внутрішня торгівля

1. Головне значення для економіки Голландії XVII ст. мала зовнішня торгівля. Витіснивши ганзейську торгівлю з північноєвропейського регіону, країна стала основним постачальником хліба, лісу та інших сільськогосподарських товарів із Північної і Центральної Європи в країни Південної Європи. Революційно-визвольні війни Голландії поступово перетворились на так звані торговельні війни проти монополії іспанців в Америці та португальців на експлуатацію колоній Сходу. Головним об'єктом голландської колонізації була Індонезія, яка стала сполучною ланкою на торговому шляху між Індією, з одного боку, і Китаєм та Японією — з другого. Головною метою цієї торговельної системи було не постачання Європи колоніальними товарами, а посередницька торгівля між окремими регіонами Південно-Східної Азії.

Великий попит у голландських купців мали також товари з України та Росії: віск, зерно, коноплі, поташ, м'ясо тощо. Їх вивозили через Ригу.

Голландія торгувала з Францією, Англією, а також з Іспанією, що перебувала в стані війни з нею. Найголовнішим портовим містом був Антверпен.

зовнішня торгівля Голландії охоплювала всі країни Європи та їхні колонії, що дало їй змогу стати в XVII ст. світовим торговим гегемоном. Сприяла цьому й особливість розвитку Голландії: на відміну від Англії, де капітал вкладався здебільшого в промисловість, головними сферами використання голландського капіталу були торгівля та морські перевезення, які давали найбільший прибуток..

2. Розвиток зовнішньої і внутрішньої торгівлі зумовив зростання ролі банківської справи та кредиту. У європейській торгівлі щораз більшого розвитку набирає комерційний кредит. На початку XVI ст. в Антверпені склався грошовий ринок, на якому в міжнародних розрахунках використовували векселі (письмові боргові зобов'язання) на пред'явника. Борги та кредити надходили на ринок. Векселі були в обігу замість готівки, переходили з рук у руки, поки їх не анульовували. Поширилася практика платіжних розпоряджень (асигнацій), що встановлювала відповідальність кредиторів. У 1598 р. було засновано Страхову палату. Голландія стала центром ринку цінних паперів.

3. У XVII ст., крім зовнішньої торгівлі, Голландія надавала великого значення рибальству. Добре розвинуте рибальство було надзвичайно прибутковою справою для купців і судновласників, справжнім "золотим дном", що, в свою чергу, стимулювало розвиток торгівлі, суднобудування, виробництва парусини тощо.

4. Голландія в XVII ст. вирізнялася високим ступенем розвитку суднобудування. Ця невелика республіка () мала в XVII ст. флот, який за кількістю і тоннажем переважав флот усієї Європи. голландці будували кораблі майже для всіх європейських країн, у тому числі для Англії, Росії, Речі Посполитої та ін. Центрами суднобудування були Саардам і Роттердам. Мануфактури з виробництва канатні, вітрил, паперу, скла, обробки деревини, лісопилки були майже в кожному місті. На будівництві флоту працювали тисячі теслярів, столярів та інших майстрів. У XVII ст. Голландію було визнано центром світового суднобудування.

5. Значного розвитку в Голландії в XVII ст. набула також текстильна промисловість. Її центрами стали Лейден і Харлем. Саме в цій галузі народного господарства в Голландії вперше виникли мануфактури всіх трьох типів. Однак на відміну від Англії, де в XVII ст. більше була розвинута розсіяна мануфактура, у Голландії найбільшого поширення набула централізована мануфактура. Голландські ткацькі мануфактури виготовляли тонку тканину, відоме голландське полотно, парусину, плюш, тканини з льону, шовку, і все це справедливо вважалось у тогочасній Європі першосортним.

6. Капіталістичні форми активно впроваджувались і в сільське господарство Голландії, унаслідок чого розвинулися передова для того часу агротехніка, товаризація сільськогосподарської продукції та виробництва, капіталістична оренда, великі тваринницькі ферми, інтенсивне садівництво. Голландці почали вирощувати культури, які приносили найбільший дохід: льон, коноплі, рапс, хміль, тютюн, а також ті, які використовували для виготовлення барвників, — пастель і марену. Це було пов'язано з розвитком такої галузі промисловості, як кінцева обробка й фарбування сирового сукна, яке постачалось в основному з Англії.