Аксіологічні константи правового пізнання

Право зажди постає своєрідним нормативно-оціночним відображенням світу, формою його пізнання.

Для права характерне визначення належних форм поведінки (норм), виходячи з прийнятих у суспільстві цінностей, а потім і оцінка конкретної поведінки як правомірної чи протиправної вже з погляду цих прийнятих норм.

Причому норми можуть породжуватися не тільки безпосередньо з цінностей, а й опосередковано – як наслідок негативної оцінки реальної ситуації та спосіб її виявлення. В обох випадках ми бачимо присутність явно чи неявно прийнятих у суспільстві цінностей, необхідність процедур оцінювання та виведення в їх процесі норм як форм належної поведінки.

Отже, аксіологічні аспекти права визначають пізнавальну динаміку його іманентної структури.

Правова норма завжди є результатом певного ціннісного ставлення до навколишнього світу. В ній, по-перше, захищаються очевидні соціальні цінності, вже підтверджені практикою, а, по-друге, закріплюються (інколи нав’язуються) цінності, які ще повинні реалізуватися в соціальних відносинах.

Іншими словами, норма права завжди постає як (оціночний пізнавальний процес):

· результат оцінювання певної соціальної дійсності як позитивної чи негативної;

· засіб оцінки, оціночний критерій поведінки суб’єктів як правомірної чи неправомірної;

· соціальна та індивідуальна цінність, хоча може відігравати роль і антицінності.