ІІ. Класифікація облігацій

В залежності від способу виплати купонного доходу розрізняють:

1. облігації з фіксованою купонною ставкою.

2. облігації з плаваючою купонною ставкою (коли розмір процента по облігації ставиться в залежність від рівня позикового процента)

3. облігації з рівномірно зростаючою купонною ставкою (процентна ставка диференціюється по роках; особливо актуально при наявності інфляційних явищ)

4. облігації з оплатою за вибором (власник облігації може замість купонного доходу отримати новий випуск облігацій). Це дає емітентові можливість не виплачувати кредитору. З іншого боку випуск таких облігацій є вигідним при дефіциті готівки.

5. облігації змішаного типу (протягом частини облігаційного терміну проценти по облігаціях виплачуються за фіксованою купонною ставкою, а частина терміну – за плаваючою ставкою)

6. облігації з нульовим купоном. Виплати доходу за такими облігаціями можуть бути організовані двома способами, в залежності від який облігації називають дисконтними або облігаціями з премією.

Облігація, що продається з дисконтом – це облігація ринкова вартість якої менша від її номінальної вартості

Облігація, що продається з премією – це облігація ринкова вартість якої більша від її номінальної вартості

7. облігації з мікрокупоном. Є перехідним типом до облігацій з нульовим купоном. У них ставка купонного доходу або значно менша або значно більша від звичайних, але з дисконт або премія значно менші ніж у облігаціях з нульовим купоном.

В залежності від емітентів, випускаються наступні види облігацій:

а) державні облігації (внутрішніх і місцевих позик);

Б) облігації підприємств.

Кошти від розміщення державних і місцевих позик надходять відповідно до державного і місцевих бюджетів і позабюджетних фондів. Рішення про випуск облігацій внутрішньої державної позики приймається урядом країни і, як правило, переслідує мету покриття дефіциту держбюджету. Крім уряду країни облігації випускають і місцеві органи влади для фінансування об’єктів соціальної інфраструктури, реконструкції міського господарства. Ці облігації називають муніципальними.

Рішення щодо випуску корпоративних облігацій (облігацій підприємств) приймаються емітентом і оформлюються відподвіним протоколом. Кошти від розміщення облігацій не можуть бути використані на формування статутного фонду підприємства і на покриття збитків, що є результатом господарської діяльності емітента.