Практична робота
Дослід 1 Реакція з натрію нітропрусидом на ацетон та ацетооцтову кислоту (проба Ланге).
Принцип методу. Ацетон та ацетоацетатна кислота з натрію нітропрусидом в лужному середовищі утворюють продукти реакції, забарвлені в червоний колір:
CH3 – CO – CH3 + Na2 [Fe (CN)5 NO] + 2 NaOH →
→ Na4 [Fe (CN)5 NO = CHCOCH3] + 2 H2O.
Під дією концентрованої ацетатної кислоти утворюється продукт вишнево-червоного кольору:
Na4 [Fe (CN)5 NO =CHCOCH3] +CH3COOH →
Na3 [Fe (CN)5 NOCH3COCH3] + CH3COONa.
Ацетоацетатна кислота (в енольній формі) здатна також утворювати з феруму хлоридом (III) комплексну сполуку вишнево-червоного кольору.
Хід роботи. У дві пробірки вливають по 0,5 мл сечі: в першу – здорової людини (контроль), у другу – хворого на цукровий діабет. В обидві пробірки додають по 0,5 мл 10 % NaOН і 5-7 крапель 10 % розчину натрію нітропрусиду. Спостерігають за появою червоного забарвлення в другій пробірці (сеча хворого). Підкислюють розчин декількома краплями концентрованої оцтової кислоти. Червоне забарвлення набуває вишневого відтінку.
|
|
Дослід 2. Реакція Герхарда на ацетооцтову кислоту.
Принцип методу: принцип методу полягає в тому, що при додаванні до сечі розчину хлорного заліза випадає осад фосфатів (Fe3PO4). За наявності ацетооцтової кислоти після додавання надлишку хлорного заліза з’являється вишнево-червоне забарвлення. Через деякий час забарвлення блідне внаслідок декарбоксилювання ацетооцтової кислоти і перетворення її в ацетон. При нагріванні реакція проходить значно швидше.
Хід роботи. У дві пробірки вливають по 0,5 мл сечі: в першу – здорової людини (контроль), у другу – хворого на цукровий діабет. В обидві пробірки додають по краплях 10 % розчин феруму хлориду (III) до припинення утворення осаду фосфатів. Осад відфільтровують, до фільтрату додають ще декілька крапель 10 розчину % FeCl3 та спостерігають за появою вишневого забарвлення.
Зробити висновок. Результати заносять до таблиці
Номер пробірки | Якісні реакції | |
проба Легаля | реакція Герхарда | |
Значення для фармації та клініки. У здорової людини в крові вміст кетонових тіл – 1,3-185 мкмоль/л (1,5-20 мг/л), з сечею виділяється 20-40 мг на добу. Це переважно ацетоацетатна і b-оксимасляна кислоти.
Різке зростання концентрації кетонових тіл супроводжується порушенням кислотно-основного стану і розвитком метаболічного кетоацидозу, що є небезпечним, в першу чергу, для нормального функціонування клітин головного мозку. Збільшення кількості кетонових тіл у крові (кетонемію) і появу їх у сечі (кетонурію) спостерігають при цукровому діабеті, тиреотоксикозі, ураженні печінки, важких інтоксикаціях, голодуванні. Зниження кількості кетонових тіл не має клінічного значення.
|
|
Зниження кількості кетонових тіл не має клінічного значення. У ранньому дитячому віці тривалі розлади шлунково-кишкового тракту (токсикоз, дизентерія) можуть призвести до кетонемії у результаті хронічного голодування і виснаження.
Література
Основна:
1. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508 с.
2. Вороніна Л.М., Десенко В.Ф., Мадієвська Н.М. та ін. Біологічна хімія. – Харків: Основа. – 608 с.
3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744 с.