Література для самостійного опрацювання

1. Александров И. Космический феномен человека. – М., 1999.

2. Григорьян Б.Т. Макс Шелер // Философы двадцатого века. - М., 1999. - С. 229-246.

3. Гуревич П. Философская антропология: Учеб. пособие. – М., 1997.

4. Малинкин А.Н. Макс Шелер: очерк жизни и творчества // Социологического журнала. -1996. - № 1/2.

5. Чёрная Л.А. «Новая философская антропология» Марка Шелера и история культуры // Вопросы философии. - 1999. - № 7. - C. 127-139.

6. Шелер М. Избранные труды. – М., 1995.

ЕОТОМІЗМ

«Люди живут цінностями та

реаліями, які вивищуються над часом».

Ж. Марітен

Найбільш впливовою релігійно-філософською течією сучасності є неотомізм. Прибічники цього напряму називають своє вчення «віковічною філософією», оскільки вона сягає 700-літньої давнини. Теоретичним фундаментом неотомізму служить схоластична філософія Томи Аквінського.

Відомим представником неотомізму є Е. Жільсон. Його працями

Етьєн Жільсон 1884 - 1978 рр.

є: «Томізм», «Християнський екзистенціалізм», «Історія християнської філософії»та ін. Головним завданням своєї філософії Жільсон вважав відродження духу вчення Томи Аквінського. Філософ був переконаний, що духовний потенціал томізму повністю не вичерпаний. У зв’язку з цим зробив спробу модернізації традиційної теології з метою

«вписати» її в новий соціокультурний контекст. З позицій екзистенціалізму трактував питання божественного буття, яке, на його думку, є «актом чистого існування», в результаті чого з’явився весь різноманітний природний і соціальний світ.

Жільсон стояв на позиціях пізнаваємості світу. Поряд з розумом велику роль відводив чуттєвому пізнанню. Він стверджував, що в судженнях не лише констатується буття речей, але й виявляється їх сутність. Причиною помилок в процесі пізнання вважав абсолютизацію неповних і відносних знань про світ. Одні істини осягаються розумом і наукою, інші (догмати) – знаходяться поза їх досягненням.

Жільсон створив власну історико-філософську концепцію. Завданням філософів всіх часів і народів вбачав у поясненні першопричин буття. Вважав, що розвиток західноєвропейської філософії, в якій домінуюча роль відводилась науці, а не богослов’ю, привів до руйнації гармонії між філософською мудрістю, наукою і теологією. Подолати цю суперечність здатний відроджений і пристосований до нинішнього культурного розвитку томізм.

Відомим філософом, представником неотомізму був також Жак Марітен. Його основними роботами є: «Символ віри», «Про філософію історії», «Про церкву Христову». На його думку об’єктом філософії є істина. Діяльність філософа повинна бути незалежною від

Жак Марітен 1882 - 1973 рр.

політичних режимів. На думку Марітена, Бог наділяє буття свободою становлення, створює існуючі суб’єкти, знає всі речі та істоти зсередини. Люди пізнають все суще ззовні, перетворюючи ці суб’єкти в об’єкти. Таємне буття об’єктів в якості суб’єктів пізнається лише релігією. Завданням власної філософії вбачав у осмисленні з

позицій католицизму актуальних проблем суспільного життя.

В своїх роботах визнавав доцільність верховенства теології і метафізики над конкретними науками. Доводив необхідність гармонії розуму та віри. Марітен запропонував розрізняти свободу людську і божественну. Людська свобода – це свобода вибору кожної людини. Вона є необхідною передумовою для свободи божественної. Природне устремління людини до вищої свободи найбільш повно виразило християнство. Проблема свободи вимагає врахування не лише людських, але і божественних цінностей.

Мислитель запропонував і обґрунтував концепцію інтегрального гуманізму (неогуманізму), в якому людина розглядається в цілісності її природного і надприродного буття. Здійснення ідеї інтегрального гуманізму веде до становлення нового, більш високого типу демократії, в основі якої – верховенство нових християнських цінностей, які поєднують у собі божественне і людське.