Мета розробки:
1. Візуалізація заг. Структури коду ПС.
2. Визначення виконуваного варіанту ПС.
3. Забезпечення багаторазового використання окремих фрагментів програмного коду.
4. Представлення концептуальної та фізичної схеми БД.
Компонент – використовується для представлення фізичних сутностей. Він реалізує деякий набір інтерфейсів і слугує для загального позначення елементів фізичного представлення моделі.
Є 3 види компонентів:
1. Розсортування – забезпечують безпосереднє виконання системою своїх функцій (DLL).
2. Робочі продукти – файли з текстами програм.
3. Виконання – виконувані модулі (ехе-шники).
Інший спосіб специфікації різних видів компонентів — явна вказівка стереотипу компоненту перед його ім'ям. У мові UML для компонентів
визначені наступні стереотипи:
1. Бібліотека (library) — визначає перший різновид компоненту, який представляється у формі динамічної або статичної бібліотеки.
2. Таблиця (table) — також визначає перший різновид компоненту, який представляється у формі таблиці бази даних.
3. Файл (file) — визначає другий різновид компоненту, який представляється у вигляді файлів з початковими текстами програм.
4. Документ (document) — визначає другий різновид компоненту. який представляється у формі документа.
5. Здійснимий (executable) — визначає третій вид компоненту, який може виконуватися у вузлі.
Інтерфейс позначається:
|
1. відношення реалізації
2. відношення залежності.
На діаграмі компонентів можуть бути представлені відношення залежності між компонентами та реалізованими у них класами.
В середині символа компонента можуть зображатися класи, тоді компонент називається рівня-типу або об’єкти, тоді компонент називається рівня-екземпляру.
Вкладеність означає, що виконання компоненту означає виконання відповідних об’єктів.