Лінгвістичний алгоритм та лінгвістичний процесор

1. Алгоритм, його ступені деталізації та програмна реалізація
2. вимоги до побудови алгоритму
3. способи представлення алгоритму
4. Блок-схема алгоритму,її складники і правила їх організації
5. Алгортим і процесор, лінгвістичний процесор: лексикографічні та корпусні лінгвістичні процесори.

Для виконання певного завдання компютер потрібно забезпечити інструкцією, яка описує послідовність його дій спрямованих на одержання бажаного результату.

Таку визначену послідовність правил розвязання завданнь в математиці називають алгоритмом. Це поняття виникло задовго до появи компютера. Саме найменування такої логічної процедури походить від латинізованого варіанта імені узбецького математика Мухамеда бен Муси аль Хорезмі автора знаменитого трактату з арифметики та алгебри, книга про відновлення та протиставлення, який її придумав і вперше застосуав у виконанні математичних обчислень. Людина може здійснювати певні операції і без алгоритму, без заздалегідь чітко визначеної послідовності своїх дій. Крім того людина може сама виробляти певні послідовності дій, аналізувати їх і вибирати найкращу, або ж таку, що дає змогу досягти бажаного результату завдяки найменшій к-сті операцій. Компютер без алгоритму не здатен виконувати будь-яке завдання оскільки не має людського інтелекту з його здатністю до прийняття рішень.

Алгоритм це точно визнчене правило дій(програма), для якого задано вказівку, як і в якій послідовності це правило слід застосувати до вихідних даних завдання, щоб одержати його розвязання. Алгоритм може мати різні ступені деталізації, послідовності виконання правил і різні способи представленя, від найбільш узагальненого до максимально деталізованого з ретельним описом всіх кроків виконання тієї чи іншої операції в його складі. У кібернетиці максимально деталізований спосіб представлення алгоритму, здобув назву машинного алгоритму, він становив опис послідовності виконанняя певних дій конкретних пристроїв компютера з конкретними даними. Для представлення машинних алгоритмів послугувалися спеціальними машинними мовами тобто мовами машинних кодів. З розвитком програмування відпала необхідність у таких ретельних конструкціях компютеру. Змінилися поняття програмної реалізації алгоритму, тобто його представлення компютеру засобами певної мови програмування. Сучасні мови програмування високого рівня наприклад Паскаль зменшують к-сть приписів компютеру, як виконати той чи інший крок алгоритму і завдякки цьому дають можливість спростити його програмну реалізацію складниками алгоритму є певні дії, що виконуються за певних умов. Графічне представлення алгоритму становить його блок схема або графсхема, яка подає хід виконання поданого завдання. Прийняті певні правила побудови та графічного зображення таких схем алгоритму: умови виконання дій у блок схемах розміщують у ромбах, а назви самих виконуваних дій у прямокутниках стрілками показують напрямок виконання завдання, залежність між тими іншими умовами і діями, черговість їх виконання. За способом побудови така схема запису алгоритму становить орієнтований граф з чітким спрямуванням кроків виконання завдання та їхньою взаємозалежністю. На кожну умову- питання в алгоритмі можливі лише відповіді «так чи ні». Завершені виконання завдання у блок схемі засвідчує зображення еліпса. Кожен алгоритм має певну к-сть кроків виконання завдання. Зумовлених к-стю висунутих умов та дій, необхідних для одержання результату виконання завдання. Кожен крок описує окрему логічну операцію. Конкретне наповнення таких кроків тобто зміст умов і підпорядкованих їм дій складають правила виконання алгоритму. Для ефективної роботи алгоритму правила його побудови повинні відповідати таким вимогам:

1. детермінованість(визначеність)- результат отриманий на кожному кроці роботи алгоритму повинен бути однозначним, несуперечливим і зумовленим результатами виконання поередніх дій.
2. конкретність- кроки алгоритму повинні відповідати чіткому логічному поділу, процесу опрацювання вхідних даних на окремі етапи.
3. Масовість - алгоритм повинен забезпечувати виконання однотипного завдання на інших даних однотипних з тими на основі яких його було розроблено.

Сукупність алгоритмів для опрацювання певних мовних даних з метою виконання різноманітних теоритичних і практичних лінгвістичних завдань називають лінгвістичним процесором. Залежно від налаштування на спосіб представлення мовних даних словники або тексти а також від мети виконуваних завдань розрізняють лексикографічні та корпусні лінгвістичні процесори. У фаховій літературі можна зустріти як синоніми до цих термінів, визначення:

Автоматизовані лексиграфічні с-ми та автоматизовані с-ми опрацювання тексту (АСОТ) або автоматизовані с-ми перероблення тексту(АПТ). Лінгвістичні процесори становлять сукупності алгоритмів і створені на їхній о-ві програм призначених для аналізу мовної інформації і розвязання теоритичних та практичних завдань завдаки саме лінгвістичному аналізу такої інформації. Термін процесор запозичено з терміносистеми обчислюваної техніки, він позначає обчислювальний пристрій, що керує операціями компютера, або с-мою приймання і передавання інформації. Залежно від х-ру виконання компютером операцій виділяють також пре-процесор, яки займається підготовкою вхідних даних для виконання завдання та постпроцесор, що формує кінцевий продукт виконаного завдання для його роздруку, або виведення екран-дисплей компютера. Лінгвістичний процесор, як певну с-му засобів для компютерного опрацювання мовної інформації також можна уявити як сукупність алгоритмів і програм для підготовки опрацювання мовних даних та представлення користувачеві результату їхнього оброблення. Лінгвіст відіграє головну роль у процесі компютерного опрацювання мовної інформації, він створює алгоритм виконання завдання, а отже визначає саму стратегію процесу оброблення мовних даних, готує вихідні дані для роботи алгоритму та аналізує одержані результати для можливого досконалення алгоритму.