Роль банків у фінансовому забезпеченні інноваційних проектів

Активну участь у фінансуванні інноваційного процесу в Україні відіграють комерційні банки, кредитна політика яких направлена, в першу чергу, на банківське обслуговування інноваційної діяльності підприємств.

Відомо, що комерційне фінансування передбачає стандартні банківські послуги і кредитування, зберігання вільних кош­тів під відсотки, розрахункове і касове обслуговування, орга­нізацію цільових інвестицій.

У свою чергу, інноваційне фінансування банки здійснюють за деякими принципами функціонування “ризикових” фондів: організа­ція часткового фінансування розробки; впровадження у дослідне підприємство перспективних науково-технічних досягнень, анацій основі у подальшому - одержання прибутків від спільно­го володіння патентом на профінансовану банком розробку.

Специфікою інноваційного фінансування комерційного банку є те, що:

§ по-перше, він забезпечує акціонерам можливість одержання високого процента на вкладений капітал;

§ по-друге, при сприянні банку акціонери мають можливість оперативно і якісно вирішувати питання власного науково-технічного розвитку і одержати під цього додатковий прибуток, а також організувати широкомасштабне впровадження розроблених ними нововведень і безпосеред­ньо брати участь в одержанні прибутку від їх експлуатації;

§ по-третє, через банк акціонери можуть одержати па пільгових умовах кредит для вирішення не тіль­ки науково-технічних, а й виробничих завдань власного роз­витку;

§ по-четверте, завдяки обліку потреб у науково-технічній про­дукції та можливостей наукового потенціалу регіону банк забезпечує високий рівень інформованості акціо­нерів з таких питань. Це дає можливість з більшою ефектив­ністю планувати та здійснювати власні програми науково-технічного і соціально-економічного розвитку.

Головними напрямками діяльності комерційних банків на інноваційному ринку є:

1. Фінансування, створення і впровадження прогресив­них науково-технічних нововведень. Внаслідок цієї опера­ції банк стає на певний строк співвласником кінцевого ре­зультату, повертаючи витрати у вигляді частки прибутку від експлуатації нововведення. У договорі про фінансування обумовлюється строк, після закінчення якого частка банку може бути продана зацікавленій юридичній особі (напри­клад, підприємству-новатору).

2. Придбання авторських прав на нововведення. Відпо­відно до Закону України “Про винахідництво” банк, при­дбавши повний обсяг або частину авторських прав па ново­введення, організовує його впровадження і широкомасштаб­не тиражування. Витрачені фінансові ресурси повертаються до банку у вигляді частки прибутку, що відраховується під­приємствами, які прийняли нововведення до експлуатації.

3. Лізингові операції. Банк може придбати діючі (здебіль­шого збиткові) підприємства або створити нове виробництво. На базі цих потужностей організується впровадження ново­введення, придбаного банком. Реконструйоване виробництво, власником та співвласником якого є банк, здається в оренду. Орендар відраховує зумовлену в договорі суму, яка йде на покриття банківських витрат.

4.Факторингові операції. Банк сплачує рахунки і заборгованість підприємства, акредитує його технічну пере­озброєність і розвиток на базі портфеля інновацій. Підпри­ємство зобов’язується повернути витрачені банком кошти в зумовлені строки. Для стимулювання діяльності реконстру­йованого підприємства відсоткова ставка за кредит може бути зменшена за рахунок надання банку на певний строк можли­вості брати участь у розподілі прибутків.

5. Конкурсне фінансування. Банк здійснює розпо­діл відрахованих у фонд коштів, бере участь у проведенні експертизи запропонованих робіт, з’ясовує потреби та обся­ги впровадження, контролює правильність витрачання кош­тів. Напрями та обсяги фінансування визначаються на кон­курсній основі.

6. Кредитування різних станів процесу “дослідження - виробництво”. Кредит може бути виданий під наявні фон­ди заявника, або під гарантію іншої організації, або під укла­дені договори на придбання продукції, що виробляється з використанням кредитованого нововведення. Відсоткова ставка за кредит на створення інновації встановлюється залежно від її об'єктивності, строків окупності та відповідності пріори­тетам науково-технічного розвитку держави. Аналіз цих та деяких інших параметрів нововведення дає змогу оцінити рівень банківського ризику кредитованого заходу, на основі якого встановлюється взаємоприйнятна ставка за кредит.

7. Кредитування заходів щодо підвищення технічного рівня і розвитку підприємств. Банк надає своїм клієн­там комплекс фінансово-кредитних послуг для забезпечення робіт, що супроводжують впровадження нововведень.

8. Проведення досліджень. Для вирішення актуальних науково-технічних проблем розвитку підприємств банк організовує проведення відповідних досліджень і розробок. З цією метою при банку створюються тимчасові творчі колек­тиви, до складу яких залучають провідних учених, спеціаліс­тів і представників зацікавлених підприємств. Фінансуючи дослідження, банк орієнтується на перспективні для широко­го тиражування розробки. Свої витрати банк відшко­довує прямим продажем (впровадженням) результатів до­сліджень підприємствам або у вигляді відрахувань від додат­кового прибутку, отриманого за допомогою інновацій.

9. Експертиза нововведень. Банк, заохочуючи на договірній основі висококваліфікованих спеціалістів, прово­дить для власних потреб і на замовлення зацікавлених орга­нізацій комплексну експертизу інновацій. При цьому ново­введення оцінюються з наукової, техніко-технологічної, еко­номічної позиції. Вартість комплексної експертизи становить до 1% розрахункової або договірної вартості розробки.

10. Надання послуг - інформаційних, фінансово-розрахункових, посередницьких, консультативних, науково-технічних, організаційно-економічних, рекламних, прогнозних тощо. Вартість виконання цих послуг визна­чається договором між клієнтами і банками.

11.Організація спільних виробництв. Для прискорення впровадження прогресивних науково-технічних нововведень, випуску нових видів продукції банк практикує ство­рення і фінансування діяльності спільних виробництв.

Одним з нових та перспективних напрямків діяльності комерційних банків в інноваційній сфері діяльності є їх участь у венчурному фінансуванні, яке може здійснюватися на усіх стадіях життєвого циклу виробництва продукту.

На рис. 10.11. приведена схема участі банку у фінансуванні інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства, яка включає елементи венчурного фінансування на різних етапах життєвого циклу продукту у взаємозв’язку з іншими формами фінансування.

На схемі виділено три види венчурного фінансування, які пов’язано з найважливішими стадіями життєвого циклу продукту:

1. Фінансування інкубаційного періоду. На цьому етапі банком проводиться експрес аналіз інноваційних пропозицій та здійснюються роботи з створення бізнес-інкубатора чи інноваційного центру. На цьому етапі виділяється дві стадії: передстартове та стартове фінансування. На першій стадії здійснюється фінансування початкових етапів підприємницької діяльності, а саме: роботи з оцінки нематеріальних активів, патентного захисту, аналізу ринку збуту, правового забезпечення вигідних франчайзингових договорів та договорів купівлі-продажу, а також з формування плану підприємницької діяльності.

Стартове фінансування використовується з метою забезпечення початку виробничої діяльності в бізнес-інкубаторі чи інноваційному центрі.

Основними джерелами фінансування на цьому етапі є власні кошти підприємства (прибуток та амортизація), вступні венчурні внески та пов’язані кредити (комерційні кредити, пов’язані угодами про розподіл майбутніх доходів, а також цільові кредити на придбання високоліквідних активів).

2.Фінансування комерційного освоєння. Цей етап також включає в себе дві стадії: фінансування початкової стадії та фінансування освоєння. На початковій стадії передбачається надавати кошти підприємцям та керівникам підприємств, які мають значний потенціал росту. Фінансування освоєння передбачає виділення коштів на комерційну реалізацію дослідного зразка продукції. Основними джерелами фінансування на цьому етапі є банківські кредити та кошти синдикатського інвестора.

Синдикатське інвестування – це пайове фінансування малих інноваційних підприємств, які зацікавлені в провадженні продуктових або інших інновацій, які одержують в процесі реалізації інноваційно-інвестиційних проектів підприємств. Синдикатське інвестування є перехідною формою до венчурного фінансування.

3.Фінансування розвитку. Венчурне фінансування є строго цільовим “під ключ”. Основною умовою такого фінансування є наявність у підприємства технологічного та комерційного заділу з випуску на ринок продукту. Венчурний капітал інвестується в непов’язані між собою проекти в розрахунку на швидку окупність коштів.

1. Фінансування інкубаційного періоду

2. Фінансування комерційного освоєння

3. Фінансування розвитку

Рис. 10.11. Схема венчурного фінансування інноваційної діяльності підприємства

Для венчурних інвесторів дуже важливим є правильно спрогнозувати очікувану ринкову вартість бізнес-напрямку, куди вони вкладають кошти. Тому, на цьому етапі здійснюється встановлення спільних з інвестором або самостійних нових цільових підприємств з числа бізнес-інкубаторів, що створюються на першому етапі.

Для участі у венчурному фінансування банки створюють спеціальні фонди або фонди ризикованого (венчурного) фінансування. Такий венчурний капітал банку використовується в основному для фінансування діяльності підприємств, що швидко розвиваються і тому грає важливу роль у забезпеченні конкурентоспроможності промисловості у цілому. Функціональне завдання банківського венчурного фінансування – сприяти росту перспективного бізнесу шляхом надання певної суми грошових коштів в обмін на долю в статутному капіталі. На практиці найчастіше зустрічається комбінована схема банківського венчурного фінансування, при якій частина коштів вноситься в акціонерний капітал, а інша надається у формі інвестиційного кредиту.

Реалізація комерційного інтересу венчурного фінансування для банку заключається у тому, щоб підприємство успішно розвивалося і через 3-5 років підвищило свою вартість та вартість своїх акцій в 5-7 раз, забезпечивши, таким чином, в середньому 30-40% щорічного росту. Це дасть можливість банку (венчурному інвестору) на певній стадії продати свої акції або самому підприємству, або на фондовому ринку, або іншій зацікавленій стороні. В результаті він одержує повернення своїх інвестицій та прибуток з капіталу при виході з бізнесу.

Основною проблемою для венчурного фінансування банку є те, що через високий ризик такий капітал надається підприємствам під вищий відсоток, ніж звичайний банківський кредит, однак у деяких випадках, пов’язаних з збільшенням гарантії проти нецільового використання вкладених коштів, банки можуть залишатися співвласниками підприємства, створеного під перспективний інвестиційний проект, протягом всього життєвого циклу освоєння продукту. В цьому випадку вони розраховують на одержання дивідендів з очікуваних прибутків.

Банківське венчурне фінансування, яке характеризується підвищеними ризиками, має схожі зовнішні ознаки з проектним фінансуванням. Однак ці механізми фінансування принципово відрізняються. Вінчурне фінансування банків здійснюється лише за рахунок фондів, спеціально сформованих для фінансування проектів з високими та дуже високими ризиками. Як правило, ці проекти, пов’язані з розробкою нових технологій та нових продуктів, отже у банківського вінчуного фінансування переважають ризики науково-технічного характеру та комерційні (ринкові) ризики. Проектне фінансування має справу, у більшості випадків, з більш або менш відомими технологіями, а проекти орієнтовані на випуск традиційних товарів та послуг, тому в проектному фінансуванні переважають проектні ризики.

У вінчуному фінансуванні банки закладають допустимі норми збитків, які для учасників проектного фінансування є не прийнятними. Наприклад, вважається нормальним для венчурного фінансування, якщо внаслідок збитків від реалізації інноваційного проекту списується 50 та більше відсотків капіталу фонду. Для учасників проектного фінансування, передусім банків, результати реалізації таких проектів сильно впливатимуть на їх фінансовий стан, а у деяких випадках може призвести до банкрутства.

Таким чином, банки фінансуватимуть інноваційні проекти тільки у тому випадку, якщо матимуть необхідні ресурси та умови для формування фондів ризикованого (венчурного) фінансування.