Опубліковані документи Ради з Міжнародних стандартів фінансової звітності

Тема 6. Основи організації бухгалтерського обліку та облікова політика підприємства

 

Мета вивчення теми:

з’ясувати форми організації бухгалтерського обліку;

вивчити побудову та суть облікової політики.

План вивчення теми:

Керівництво бухгалтерським обліком на рівні держави, міністерства та відомств, підприємства. Методичне і нормативно-правове забезпечення бухгалтерського обліку. Організація і ведення бухгалтерського обліку. Структура апарату бухгалтерії, права і обов’язки головного бухгалтера. Облікова політика на підприємстві. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, їх зміст та роль у побудові обліку. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та їх використання.

Рекомендовані джерела:

основні - 5, 6, 16, 114.

додаткові - 7, 14, 24, 25, 29, 33, 35, 37, 64, 94, 103, 106, 129.

 

Зміст теми

З метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси споживачів інформації, в Україні здійснюється державне управління обліком і звітністю.

Управління методологією бухгалтерського обліку і фінансовою звітністю здійснює Міністерство фінансів України, яке з урахуванням загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку і статистики розробляє національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, типовий План рахунків виробничо-господарської діяльності підприємств і організацій України (крім банків і бюджетних), визначає принципи і методи ведення обліку і складання фінансової звітності. Нормативні акти з питань бухгалтерського обліку і звітності, які використовуються державною статистикою, Міністерством фінансів погоджуються з Держкомстатом України.

При Міністерстві фінансів України з висококваліфікованих наукових працівників, спеціалістів міністерств та інших центральних органів, органів виконавчої влади, підприємств, представників громадських організацій, бухгалтерів і аудиторів створено Методологічну раду з бухгалтерського обліку мета якої:

Ä організація розробки і розгляду проектів нормативних положень (стандартів) з ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності;

Ä удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;

Ä методологічне забезпечення впровадження сучасної обчислювальної техніки, збору й обробки обліково-економічної інформації;

Ä розроблення рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації облікових працівників.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, в межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі основних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

Підприємства мають право розробляти систему внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю. Ця система включає форми документів, стандартів, звітів і затверджується керівником підприємства.

Нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України. Тільки після такої реєстрації нормативні акти з бухгалтерського обліку і звітності набувають правового характеру і підлягають застосуванню всіма суб'єктами господарювання в України.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" питання організації обліку відноситься до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства й установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення відображення фактів здійснення всіх господарських операцій в первинних документах, зберігання й обробки документів, регістрів і звітності протягом встановленого строку несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством згідно з чинним законодавством і установчими документами.

Основні передумови раціональної організації обліку на підприємстві такі:

Ä вивчення структури, особливостей технології й організації виробництва;

Ä вивчення структури підприємства, умов роботи його виробничих підрозділів, постачальницької і збутової діяльності забезпечує правильну організацію обліку господарських процесів;

Ä встановлення взаємовідносин окремих підрозділів підприємства з бухгалтерією;

Ä визначення порядку документації господарських операцій і документообігу, реєстрації господарських операцій в системі рахунків синтетичного й аналітичного обліку, методики калькулювання собівартості продукції, порядок узагальнення облікової інформації.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно вибирає форми його організації:

Ä введення в штат підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби, як самостійного структурного підрозділу, на чолі з головним бухгалтером;

Ä користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

Ä ведення на договірних началах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

Ä самостійне ведення бухгалтерського обліку і складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.

Підприємство самостійно:

Ä визначає за погодженням з власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) облікову політику підприємства;

Ä обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

Ä розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

Ä затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

Ä може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;

Ä визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Власник або уповноважений ним органом (посадова особа) формує кадри на окремих ділянках облікового процесу, встановлює структуру апарату бухгалтерії.

Структура апарату бухгалтерії, може складатись із ділянок: обліку запасів та товарно-матеріальних цінностей; обліку коштів та розрахунків; обліку праці і заробітної плати; обліку за розрахунками за податками та платежами; обліку виробництва; обліку готової продукції та її реалізації; управління обліком та звітності, тощо.

Повне виконання покладених на апарат бухгалтерії покладених завдань вимагає чітке розмежування обов'язків між окремими її працівниками. Функції кожного облікового працівника, його обов'язки, відповідальність за ведення обліку і права визначаються службовими характеристиками і посадовими інструкціями.

Управління апаратом бухгалтерії покладається на головного бухгалтера. Він встановлює для кожного працівника бухгалтерії службові обов'язки і контролює їх виконання. Розпорядження головного бухгалтера щодо порядку і строків документального оформлення господарських операцій, подання в бухгалтерію належних документів є обов'язковими для всіх працівників підприємства. Головний бухгалтер призначається на посаду і звільняється з посади власником (керівником) підприємства.

Головний бухгалтер (або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку) підприємства повинен:

Ä забезпечувати дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені строки фінансової, статистичної та податкової звітності;

Ä організовувати контроль за відображенням на рахунках всіх господарських операцій;

Ä забезпечувати перевірку стану бухгалтерського обліку в філіях, представництвах, відділах та інших відокремлених підрозділах підприємства;

Ä брати участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею і відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжок і псування, активів підприємства;

Ä виконувати наказ про облікову політику та у разі необхідності пропонувати зміни до облікової політики підприємства.

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика підприємств визначається у розпорядчому документі, який приймається підприємством і погоджується уповноваженим органом відповідно до установчих документів. У розпорядчому документі про облікову політику має бути встановлено методи оцінки, обліку і процедур, які має застосовувати підприємство та щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більш ніж один їх варіант. Облікова політика визначається на основі положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів.

Розпорядчий документ (наказ) про облікову політику підприємства визначає застосування, зокрема:

Ä методів оцінки вибуття запасів;

Ä періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;

Ä порядку обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат, ведення окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;

Ä методів амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, довгострокових біологічних активів та нематеріальних активів;

Ä вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;

Ä використання 8 та/або 9 класу Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій;

Ä методу обчислення резерву сумнівних боргів (у разі потреби - спосіб визначення коефіцієнта сумнівності);

Ä переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;

Ä порядок обліку фінансових витрат;

Ä порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;

Ä сегментів діяльності, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;

Ä переліку і складу змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;

Ä переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

Ä порядку визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом;

Ä дати визначення придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів;

Ä бази розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;

Ä порога суттєвості щодо окремих об'єктів обліку;

Ä переоцінки необоротних активів;

Ä періодичності відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язань;

Ä окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства.

Облікова політика підприємства може змінюватися у разі, якщо:

Ä змінюються вимоги установчих документів підприємства;

Ä змінюються вимоги органу, який здійснює функції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку і фінансової звітності, та органу управління.

Перегляд окремих положень облікової політики також можливий за умови, якщо зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій (господарських операцій) у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності. Цей факт має бути підтверджений відповідними обґрунтуваннями бухгалтерської служби (бухгалтера).

Облікова політика підприємства та її зміни наводяться у примітках до річної фінансової звітності (у формі опису або доданого до звітності копії розпорядчого документа про установлення або змінення облікової політики).

У 50-60-х роках двадцятого століття транснаціональні компанії які проводити свою діяльність в декількох країнах з різними національними системами бухгалтерського обліку зіткнулися з проблемою невідповідності систем бухгалтерського обліку у різних країнах світу. Для вирішення даної проблеми у 1973 році в Лондоні організаціями професійних бухгалтерів Австралії, Канади, Франції, Японії, ФРН, Мексики, Голландії (Нідерландів), Великобританії, Ірландії був створений Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО) (International Accounting Standards Committee - IASC).

Метою діяльності КМСБО є формулювання, видання та вдосконалення в інтересах суспільства стандартів бухгалтерського обліку, яких необхідно дотримуватися при складані та поданні фінансової звітностей, сприяння їх впровадження у різних країнах, поліпшення та погоджування регулюючих положень, стандартів бухгалтерського обліку і процедур, пов’язаних з поданням фінансових звітів.

Основні завдання комітету сформульовані так:

1 Розробляти і публікувати в інтересах суспільства найважливіші бухгалтерські стандарти, яких необхідно дотримуватись при наданні фінансової звітності;

2 Сприяти поширенню застосування бухгалтерських стандартів у світовій практиці бухгалтерського обліку;

3 Надавати допомогу щодо вдосконалення і гармонізації національних законодавств у веденні бухгалтерського обліку та звітності.

Із 1973 по 2001 рік Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASC) документи публікував під назвою Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО, International Accounting Standards - IAS). У 2001 році Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASC) був реорганізований в Раду з Міжнародних стандартів фінансової звітності (IASB). У квітні 2001 року Рада з звітності (IASB) прийняла рішення про подальшу дію опублікованих МСБО (IAS) та продовження роботи по впровадженню нових стандартів під назвою Міжнародні стандарти фінансової звітності (International Financial Reporting Standards – IFRS). Протягом діяльності Ради з Міжнародних стандартів фінансової опубліковано 8 Міжнародних стандартів фінансової звітності, 29 Міжнародних стандарти бухгалтерського обліку, 27 тлумачень до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності табл. 6.1.

Таблиця 6.1.

Опубліковані документи Ради з Міжнародних стандартів фінансової звітності

МСФЗ	МСБО	Тлумачення
МСФЗ 1 Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності. МСФЗ 2 Платіж на основі акцій. МСФЗ 3 Об’єднання бізнесу. МСФЗ 4 Страхові контракти. МСФЗ 5 Не поточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність. МСФЗ 6 Розвідка та оцінка запасів корисних копалин. МСФЗ 7 Фінансові інструменти: розкриття. МСФЗ 8 Операційні сегменти.	МСБО 1 Подання фінансових звітів. МСБО 2 Запаси. МСБО 7 Звіт про рух грошових коштів. МСБО 8 Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки. МСБО 10 Події після звітного періоду. МСБО 11 Будівельні контракти. МСБО 12 Податки на прибуток. МСБО 16 Основні засоби. МСБО 17 Оренда. МСБО 18 Дохід. МСБО 19 Виплати працівникам. МСБО 20 Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу. МСБО 21 Вплив змін валютних курсів. МСБО 23 Витрати на позики. МСБО 24 Розкриття інформації про зв’язані сторони. МСБО 26 Облік та звітність за програмами пенсійного забезпечення. МСБО 27 Консолідовані та окремі фінансові звіти. МСБО 28 Інвестиції в асоційовані підприємства. МСБО 29 Фінансова звітність в умовах гіперінфляції. МСБО 31 Частки у спільних підприємствах. МСБО 32 Фінансові інструменти: подання. МСБО 33 Прибуток на акцію. МСБО 34 Проміжна фінансова звітність. МСБО 36 Зменшення корисності активів. МСБО 37 Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи. МСБО 38 Нематеріальні активи. МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка. МСБО 40 Інвестиційна нерухомість. МСБО 41 Сільське господарство	КТМФЗ 1 Зміни в існуючих зобов’язаннях за виведенням з експлуатації, відновленням та подібних зобов’язаннях. КТМФЗ 2 Частки членів кооперативних суб’єктів господарювання та подібні інструменти. КТМФЗ 4 Визначення, чи містить угода оренду. КТМФЗ 5 Права на частки, що виникають від фондів на виведення з експлуатації, відновлення та екологічну реабілітацію. КТМФЗ 6 Зобов’язання, що виникають внаслідок участі на специфічному ринку – відходів електричного та електронного обладнання. КТМФЗ 7 Застосування методу перерахунку згідно з МСБО 29 «Фінансова звітність в умовах гіперінфляції». КТМФЗ 8 Сфера застосування МСФЗ 2. КТМФЗ 9 Переоцінка вбудованих похідних інструментів. КТМФЗ 10 Проміжна фінансова звітність і зменшення корисності. КТМФЗ 11 МСФЗ 2: група та операції з власними викупленими акціями. КТМФЗ 12 Послуги за угодами про концесію. КТМФЗ 13 Програми лояльності клієнта. КТМФЗ 14 МСБО 19: обмеження на активи з визначеною виплатою, мінімальні вимоги до фінансування та їхня взаємодія. КТМФЗ 15 Угоди про будівництво нерухомості. КТМФЗ 16 Хеджування чистих інвестицій в закордонну господарську одиницю. КТМФЗ 17 Виплати не грошових активів власникам. ПКТ-7 Введення євро. ПКТ-10 Державна допомога: відсутність конкретного зв’язку з операційною діяльністю. ПКТ-12 Консолідація: суб’єкти господарювання спеціального призначення. ПКТ-13 Спільно контрольовані суб’єкти господарювання: не грошові внески контролюючих учасників. ПКТ-15 Операційна оренда: заохочення. ПКТ-21 Податки на прибуток: відшкодування переоцінених активів, що не амортизуються. ПКТ-25 Податки на прибуток: зміни у податковому статусі суб’єкта господарювання або його акціонерів. ПКТ-27 Оцінка сутності операцій, які мають юридичну форму угоди про оренду. ПКТ-29 Угоди про концесію послуг: розкриття інформації. ПКТ-31 Дохід: бартерні операції, пов’язані з рекламними послугами. ПКТ-32 Нематеріальні активи: витрати на сторінку в Інтернеті.

Паралельно із діючим Комітетом з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку у Сполучених Штатах Америки починаючи з 1973 року функціонувала Рада стандартів фінансової звітності (FASB), яка впроваджувала документи під назвою Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку (Generally Accepted Accounting Principles - GAAP). Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку використовуються у США та деяких інших країнах. У серпні 2008 року Комісією з цінних паперів і бірж США був представлений попередній план переходу на міжнародні стандарти фінансової звітності і відмови від GAAP. Відповідно до цього плану з 2010 року транснаціональні компанії США в обов'язковому порядку зобов’язані складати та подавати звітність за МСФЗ, а із 2014 року для усіх компаній США.

На підставі МСБО в Україні розроблено національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку - П(С)БО.

Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (П(с)БО) - нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, який не суперечить міжнародним стандартам табл. 6.2.

Таблиця 6.2.